МАКАРІЙ КАНІВСЬКИЙ, Пінський, Овруцький, Переяславський, архімандрит

Народився в кінці. XVI або на початку XVII в. у благочестивій сім’ї, в м. Овруч на Волині. Освіту він здобув в будинку одного священика і завершив його ченцем в Овруцькому монастирі. Згодом він був його настоятелем, але, коли обитель була розорена поляками, його перевели настоятелем в Канівський монастир. Макарій, за переказами, передбачив лиха, які спіткають цей монастир і місто: голод, польське і татарське нашестя. У вересні 1678, коли місто Канів і монастир були розорені дотла, а сам архімандрит після загинув. Його останки  були знайдені серед безлічі трупів, що розкладалися, в розвалинах і були похоронені в монастирській церкві. Під час перебудови церкви вони були знайдені знов і перенесені в Переяславль-південний, де і знаходяться донині.

Posted in Видатні люди і Овруч | Tagged , , | Прокоментуй!

 Олег Святославич (князь древлянский)

У Святослава були три сини-князі. Старші брати Володимира Ярополк і Олег були дітьми Святослава від першої дружини (іноземної принцеси, найвірогідніше, печеніжки). Малуша була його другою дружиною. Одночасна роздача земель синам від обох браків показує, що Святослав вважав обох дружин рівноправними. У 970 році Олег Святославович отримав  Древлянську землю.
Династичні хроніки тріумвіру таким чином висловлюють події: у 971 році Святослав, що відрізнявся одночасно хоробрістю і безрозсудністю, потрапив із власної вини (не послухавши здорової ради досвідченого воєводи Свенельда) в печенізьке оточення за Дніпровськими порогами і в 972-му загинув там. У Києві став государем його старший синЯрополк і воєводою при нім — Свенельд. Декілька років все було тихо.
Але в 975 році Лют Свенельдич заїхав полювати у володіння Олега Древлянського (середнього сина Святослава) і був за те убитий останнім. Тоді Свенельд, мстивши за загибель сина, став нацьковувати Ярополка на брата, спонукуючи відняти у нього Древлянську землю.
Врешті-решт підступи Свенельда увінчалися успіхом: Ярополк пішов на брата війною, і в 977 році Олег загинув зовсім юним, при обороні своєї столиці Овруча. Загинув випадково під час штурму замку, на мосту. У паніці його свої ж зіштовхнули в рів, що оточував фортецю. Щоб знайти тіло князя, трупи довелося вигрібати з ранку до полудня оскільки рів Овруча виявився заваленим доверху не тільки людськими, але і кінськими трупами. Ярополк оплакав Олега і дорікнув Свенельда за його смерть. Але Владимир не повірив в розкаяння Ярополка, визнав його братовбивцею і, побоюючись за своє життя, втік за кордон, звідки повернувся через три роки і повалив Ярополка.
Олег загинув молодим, навряд чи йому було більше 20 років; про його брак і дітей з російських літописів нічого не відомо. Деякі пізні чешські джерела XVI-XVII вв. говорять, що у Олега був син, що віддалився до Чехії і став родоначальником знатного моравського роду Жеротинів. Зрозуміло, не виключена і чиста вигадка; проте, враховуючи, що союзник Олега, його брат Володимир Святославович, в це ж зразковий час одружувався на «чешці», а Ярополк, як відомо з незалежних джерел, вступив в союз з німецьким імператором Оттоном II, супротивником Чехії, у цієї легенди може бути і історичне зерно.
У 1044 Ярослав Мудрий розпорядився викопати останки Олега і його брата Ярополка, хрестити їх кістки (неканонічне діяння, що полегшувалося, мабуть, відсутністю в цей час грецького митрополита в Києві) і поховати в Десятинній церкві.
Posted in Видатні люди і Овруч | Tagged , , | Прокоментуй!

 Рюрік, у хрещенні Василь

(рік народення невідомий – 1215)
Син великого князя Київського Ростислава Михайловича, правнук Володимира Мономаха, великий князь Київський. Вперше згадується в 1157 році як овруцький князь і учасник із смолянамі в поході великого князя Ізяслава Давидовича на Турів. У 1159 році батько послав його на допомогу до князя Полоцкому Рогволоду Борисовичеві проти Ростислава Глібовича, і в тому ж році – до Святослава Ольговічу проти Ізяслава Давидовича і половців. У 1162 році Рюрік ходив з Торчеська проти Ізяслава Давидовича і відняв у Володимира Мстіславіча Слуцк; у 1169 році, після смерті батька, брав участь в запрошенні на київське княжіння Мстислава Ізяславіча і по його заклику ходив походом на половців, але в наступному ж році, посварившись з ним, допомагав Андрію Боголюбському розграбувати Київ, за що Андрій посадив його до Новгорода (1170).
Не порозумівшись з новгородцями, він скоро виїхав назад в Обручь. Коли в 1174 році Андрій Боголюбській, за підозрою у вбивстві свого брата Гліба, хотів вислати братів Рюріка з Південної Росії, він з’єднався з ними і зайняв Київ; потім обложив великого князя Михайла Георгійовича в Торчеське, від якого за мирним договором отримав Переяславль і, переслідуваний величезною раттю Андрія Боголюбського, закрився в Білгороді. Ізбавясь від облоги і повернувшись, в 1177 році, з невдалого походу на половців, Рюрік поступився Києвом Святославові Всеволодовичеві Чернігівському, “не хотяче губите Великої Російської землі”. Під час втечі Святослава за Дніпро, 1180 рік, він знов зайняв київський стіл, але, не дивлячись на перемогу над половцями, приведеними сином Святослава Ігорем, повторно поступився йому Києвом, бо, як говорить літописець, “полюби мир паче ратних і пожіті хоча в братолюбстві”.
У 1183 році, разом з великим князем Святославом і іншими князями, розбив наголову половців; взагалі багато сприяв спокою південної Русі, чим здобув собі любов “селян і поганих”. Коли помер Святослав, Рюріка з радістю” вітали в Києві і народ і духівництво (1194). Ставши великим князем, він прагнув жити в світі зі Всеволодом III Володимирським, якого вважав старшим, і цим попередив багато усобиць на півдні Русі. Проте в 1202 році Всеволод посварив Рюріка з Романом Мстіславічем, якому він вимушений був поступитися Києвом. Наступного року, за допомогою Ольговічей і половців, Рюрік знов зайняв Київ і зрадив його сильному розграбуванню, “якого ж зла не було від хрещення під Києвом”. У 1205 році він зробив, разом з Романом і іншими князями, вдалий похід на половців, але по дорозі назад був насильно пострижений Романом в чернецтво, від якого позбавився по смерті Романа (1206), і знову зайняв Київ, але ненадовго: під час його походу разом з Ольговичами  на Галицьку землю Київ зайняв Всеволод Чермний, якому Рюрік після деякої боротьби остаточно поступився великокнязівським столом, а сам зайняв Чернігів, де і помер.
Рюріку і його братові Давиду автор “Слова про полк Ігореве” говорить: “Ваші шоломи позолочені відвіку обагрялися кров’ю; ваші мужні витязі лютяться як дикі воли, уражені шаблями розжареними”. Рюріку приписується побудова в Києві церкви в ім’я святого Василя (1207) і у Видубицькому монастирі – кам’яної стіни (1199). Він був одружений на дочці половецького хана Белука. Від нього походили князі Вяземськіє.
Posted in Видатні люди і Овруч | Tagged , , | Прокоментуй!

 Дашкевич Остап (1515, Овруч – 1535)- гетьман України (1528 – 1533)

Дашкевич Остап - гетьман України (1528 - 1533)
Народився в невідомому році в місті Овручі. Зпочатку був Литовським воєводою, а потім Черкаським і Канівським старостою. Він зумів зібрати навколо себе велику силу козаків і з ними здійснив великі походи проти турків і татар.
Уперше Дашкевич згадується в 1521 році. Кримський хан Махмет-Гірей пішов війною на Московське князівство і закликав Остапа з загоном козаків допомагати в поході. Багато сіл від Воронежа і аж до Москви випалили татари, – а з ними й козаки, – багато загнали народу у неволю, і за ту допомогу татари “віддячили” Дашкевичеві тим, що вхопили його та забрали в неволю. Та він згодом втік звідти і в 1523 році вперше напав на Очаків, а звідти пішов у Крим і зпустошив там багато аулів в Ґьозлевому, Карасубазарі і в Ак-Мечеті.
У 1528 році разом з Предславом Лянскоронським і великим загоном козаків знову атакував Очаків, і там тричі розгромив татарські загони, забрав 500 коней і 30000 худоби.
Будучи в 1533 році на сеймі в Пйотркові, він радив польському сейму збудувати замок на низу Дніпра і тримати там постійну охорону з 1000-2000 козаків, а за це назначити їм щорічну зарплатню і поставити їм старшину, аби тільки вони Україну від татар стерегли. Та на цю пропозицію сейм не пристав. Задум гетьмана зумів втілити в життя Дмитро Вишневецький в 1552 році.
У 1535 році старенький гетьман Остап Дашкевич, принижений невдалим виступом у сеймі помер.
Posted in Видатні люди і Овруч | Tagged , | 1 коментар
Сторінки 32 of 32« Перша...1020...2829303132