На початку XIX ст. у науковому середовищі широкого застосування набули  мандрівки, які мали на меті збір матеріалів, експонатів чи певної інформації з науковою або культурно-пізнавальною метою. Одна з таких подорожей сталася у 1909 році на Волинь. Вона була ініційована Федором Вовком. Маршрут дослідників, за спогадами Л. Чикаленка, пролягав через Городок — Бер­дичів — Житомир — Звягель — Корець — Андрієвичі — Сушки — Ушомир — Іско­рость — Бе­хи — Овруч — Збраньки — Норинськ — Олевськ.

Стаття видатного мистецтвознавця, Павла Жолтовського, який разом із Степаном Таранущенко у 1926-1931 роках брав участь в експедиціях з виявлення та збору пам’яток історії та культури. Він дуже часто просто пішки з фотоапаратом у руках обійшов, досліджуючи Полтавщину, Чернігівщину, Поділля, Полісся, Київщину та Слобожанщину. Їх із Таранущенко унікальні фото, обміри, записи дозволили зберегти пам’ять про культурну спадщину, побут, традиції українського народу. «Ступанієм та п’ядієм обміряв Україну», — згадував учений. Подорожні вражіння про Полісся вийшли в журналі “Всесвіт”, №2 за 1929 рік.

Подорожні нариси про поліські землі початку XX сторіччя. Про тогочасний економічний стан, побут мешкаців та природу Полісся. Матеріал авторства А. Савенко був опублікований серією статей в щоденній газеті “Кіевлялинъ” в 1902 році.

На підставі невідомих раніше документів висвітлено перебіг військової операції Північної групи армії УНР проти з’єднань Червоної армії у районі Коростеня в березні 1919 р. Актуальність дослідження зумовлена цілковитою невисвітленістю коростенської операції в історичній літературі, хоча успішне здобуття українськими військами Коростеня стало першим значним військовим успіхом армії УНР в ході другої війни з Радянською Росією (1918–1920 рр.).

У статті здійснено спробу показати склад Наринської волості, придбаної Немиричами у 1620-х роках, а також їхню діяльність, спрямовану на розширення її території, осадження нових сіл та збільшення населення.

У статті розглянуто спробу заснування на початку 1920-х рр. у м. Овруч повітового музею, висвітлюється діяльність овруцької науково-археологічної комісії, вперше вводяться до наукового обігу наявні архівні джерела та аналізуються причини припинення існування цих установ, прослідковується доля їх співробітників, відображено розвиток колекціонування археологічних старожитностей на рубежі ХІХ – ХХ ст. на Словечансько-Овруцькому кряжі.

Покалів – село, центр Покалівського старостинного округу, розташоване в центрі Овруцько- Словечанського кряжу,  за 15 км на північний захід від районного центру й залізничної станції Овруч, на  автошляху Овруч — Словечне. Дворів — 255. Населення — 840 чоловік.

Стаття наукового співробітника Житомирського обласного краєзнавчого музею Н. Кобилінської, що була надрукована в журналі “Народне мистецтво” №3-4 за 2000 рік.

Автором цієї статті в 1975—1976 рр. на території Житомирської області було обстежено із городищ і одне селище із знахідками давньоруського часу (рис. І)[1]. До найраніших пам’яток, які слід пов’язувати з літописними племенами древлян IX—X ст., належать також городища в райцентрі Олевську, селах Городець Овруцького р-ну, Городище на р. Дерем, Пилиповичі, Дружба (колишня Жадківка, зараз передмістя Новоград-Волинського), Гульськ та Несолонь Новоград-Волинського р-ну. Одне городище (в с. Бежів Черняхівського р-ну) не збереглося [2]. На інших п’яти укріпленнях (в селах Норинськ Овруцького р-ну, Сущани Олевського р-ну, Рудня-Городище Житомирського р-ну, Городище на р. Свинолужі і Корчівка Черняхівського р-ну) виявлено матеріали XII—ХШ ст. Цим часом датується і селище поблизу с. Студениця Коростишівського р-ну.

Стаття з журналу Археологія, 2017, No 1, присвячена нещодавно окресленій групі своєрідних верхньопалеолітичних пам’яток Овруцького кряжа, що на півночі Житомирщини. Підсумовуються результати дослідження палеоліту Овруччини протягом ХХ та початку ХХІ ст.