Визначаються хронологічні рамки функціонування найдавніших укріплень Древлянської землі. Порушується питання про їх соціальний статус, економічну базу, місце серед однотипних синхронних пам’яток інших східнослов’янських територій кінця І тис. н. е.
Категорія: Етнографія
Маловідомий опис Овруцького замку, мешканців та їх традицій, вірувань та характерних рис. “ІСТОРІЯ ОКОЛИЧНОЇ ШЛЯХТИ В ОВРУЦЬКОМУ ПОВІТІ” – це переклад праці польско-українського історика Юзефа Роллє (свої історичні праці він підписував псевдонімом Dr. Antoni J.).
Нарис про істоію, побут, вірування, звички та характер поліщуків Волиньського Полісся. Незважаючи на те що деінде в матеріалі проступає тогочасний дух імперскості та зверхності, стаття багата на етнографічний матеріал.
Коротенька замітка про про тогочасний стан та легенди про славне минуле однієї з древлянських столиць – Іскорості. Була надрукована учервневому номері за 1882 рік в щомісячному історичному журналі “Кіевская старина”.
Детальний нарис про Купальскі звичаї, традиції, ритуали та повір’я волинських поліщуків. Дослідження ґрунтується на матеріалах, зібраних в період 1910-1924 років у 62-х населених пунктах Овруцького, Житомирського, Ковельського, Володимир-Волинського, Луцького, Рівненського, Новоград-Волинського та північної частини Дубенського повітів.
Рукопис В. Кравченка, оріентовно датований 1922 – 1923 роками, це етнографічне дослідження Волині з величезною кількісттю фолькльорних та етнографічних спостережень. Це серія невеликих заміток, що охоплюють широке коло питань (різні сторони життя волиняка, його побут і вірування, сімейна обрядовість, народна медицина тощо)
У збірці вперше публікується близько 1100 замовлянь із Поліського архіву Інституту слов’янознавства РАН. Ці замовляння досі активно побутують на Поліссі – одному з архаїчних слов’янських регіонів російсько-українсько-білоруського прикордоння.
Звіт Миколи Коробки, про етнографічну експедицію в Овруцький, Житомирський, Новоград-Волинський повіти Волиньської губернії у 1894 році.
Основою для написання дисертації послужили польові джерела, зібрані автором у 1975-1982 роках у процесі самостійного польового дослідження, необхідність якого була викликана майже повною відсутністю матеріалу на цю тему. Автор ознайомилась з ткацтвом більш ніж у 200 селах Волинської, Рівненської, Житомирської та Київської областей. Окрім того, використано матеріали музейних фондів.
Народна метеорологія — сукупність прикмет, пов’язаних з прогнозуванням погоди, невід’ємний елемент системи народних знань поліщуків. Полісся справедливо оцінюється як одна з архаїчних зон слов’янського світу. Саме поліські свідчення про матеріальну і духовну культуру, мову, громадське і сімейне життя тощо часто для славістів є відправною точкою у реконструкції найдавніших етапів історії слов’ян.
Стаття, мистецтвознавця, музейника, дослідника української старовини, котра вийшла друком у 1969 році в журналі “Народна творчість та етнографія”. Для розв’язання проблеми ґенези традиційного житла, дослідники потребували матеріалів з регіонів, де збереглись архаїчні будівельні форми, а саме – з Полісся. Тому 1928 року була організована поїздка на Полісся у складі П. Жолтовського та Д.Чукина, які проїхали від села Пакуль на Чернігівщині до тодішнього кордону з Польщею. Наступна експедиція відбулась у 1931 р. для обстеження Олевського району Житомирської області.
В статті «Обычаи и повѣрья, пріуроченные къ «Велыкодню» подано численні оповіді про звичаї використання «писанок» та «крашанок» на Великодні свята населення Волинської, Подільскої та частково Київської губерній.