Перше дослідження, в якому було підняте питання і грунтовно доведено використання овруцького шиферу в архітектурі стародавнього Киева.
Нарис 1877 року, про стан мисливського промислу в Овруцькому повіті. Подано детальний опис звіру, його звички, стан популяції, методи полювання поліщуків та повір’я.
Коротенька замітка про про тогочасний стан та легенди про славне минуле однієї з древлянських столиць – Іскорості. Була надрукована учервневому номері за 1882 рік в щомісячному історичному журналі “Кіевская старина”.
Коротеньке повідомлення про Овруцьку минувщину, надруковане в журналі “Киевская старина” в 1901 році, №10.
Детальний нарис про Купальскі звичаї, традиції, ритуали та повір’я волинських поліщуків. Дослідження ґрунтується на матеріалах, зібраних в період 1910-1924 років у 62-х населених пунктах Овруцького, Житомирського, Ковельського, Володимир-Волинського, Луцького, Рівненського, Новоград-Волинського та північної частини Дубенського повітів.
Рукопис В. Кравченка, оріентовно датований 1922 – 1923 роками, це етнографічне дослідження Волині з величезною кількісттю фолькльорних та етнографічних спостережень. Це серія невеликих заміток, що охоплюють широке коло питань (різні сторони життя волиняка, його побут і вірування, сімейна обрядовість, народна медицина тощо)
У збірці вперше публікується близько 1100 замовлянь із Поліського архіву Інституту слов’янознавства РАН. Ці замовляння досі активно побутують на Поліссі – одному з архаїчних слов’янських регіонів російсько-українсько-білоруського прикордоння.
Звіт Миколи Коробки, про етнографічну експедицію в Овруцький, Житомирський, Новоград-Волинський повіти Волиньської губернії у 1894 році.
Основою для написання дисертації послужили польові джерела, зібрані автором у 1975-1982 роках у процесі самостійного польового дослідження, необхідність якого була викликана майже повною відсутністю матеріалу на цю тему. Автор ознайомилась з ткацтвом більш ніж у 200 селах Волинської, Рівненської, Житомирської та Київської областей. Окрім того, використано матеріали музейних фондів.
Народна метеорологія — сукупність прикмет, пов’язаних з прогнозуванням погоди, невід’ємний елемент системи народних знань поліщуків. Полісся справедливо оцінюється як одна з архаїчних зон слов’янського світу. Саме поліські свідчення про матеріальну і духовну культуру, мову, громадське і сімейне життя тощо часто для славістів є відправною точкою у реконструкції найдавніших етапів історії слов’ян.
Стаття, мистецтвознавця, музейника, дослідника української старовини, котра вийшла друком у 1969 році в журналі “Народна творчість та етнографія”. Для розв’язання проблеми ґенези традиційного житла, дослідники потребували матеріалів з регіонів, де збереглись архаїчні будівельні форми, а саме – з Полісся. Тому 1928 року була організована поїздка на Полісся у складі П. Жолтовського та Д.Чукина, які проїхали від села Пакуль на Чернігівщині до тодішнього кордону з Польщею. Наступна експедиція відбулась у 1931 р. для обстеження Олевського району Житомирської області.
В 1897-1900 роках, бароном Ф. Р. Штейнгелем разом із Н. Ф. Беляшевським було роскопано 53 кургани в Рівненському, Луцькому, Житомирському та Овруцькому повіті.