Праця Яна Марека Антонія Ґіжицького (псевдо Wołyniak), польського історика, дослідника історії церкви на Волині та історії шкільництва і чернечих орденів у Литві, Білорусі, Польщі і Україні. Часто перебував на Волині, досліджував родинні архіви місцевої шляхти.
Під час навчання в гімназії розпочав дослідження історії польського шкільництва, особливо монастирського, а потім перейшов на дослідження історії чернечих орденів, користаючи з монастирських і шкільних архівів, часто важкодоступних і невпорядкованих.
Одним із результатів його досліджень стала робота під назвою “Bazylianie w Owruczu”, що вийшла друком в 1910-1911 роках у в серії номерів періодичного видання “Przewodnik naukowy i literacki”
Скачати повну версію “Bazylianie w Owruczu” можна ТУТ. Тип файлу PDF з шаром автоматично розпізнаного, не редагованого тексту, мова польска.
У 1912 році, в “Записки товариства імені Шевченка / Під ред. Михайла Грушевського. — Т. CVII.” вийшла рецензія авторства І. Крипякевича
Василіянський монастир в Овручі згадується вперше з початком XVI в, але його початки сягають давнійших часів; маєтности монастиря зростали від ХVI в. і дійшли до кільканайцятьох сіл, не числячи менших посілостей. Автор дає докладний перегляд того майна, дальше описує церкву і монастирські будинки, вкінци доходить до огляду монастирської старшини.
З важнійших осіб треба згадати Авразна Мишку Варковського, овруцького старосту, що держав монастир і 1598 р. заявив са ва увією; пізнійше, 1630 р., дістав монастир. митр. Рутський, зале певдовзі відібрали його православні; з православних ігумевів визначнійші Макарій Токаревський, признаний святам, Теофан Креховецький, сучасник Хлельниччини і прихильник Польщі і ин. Унію приняв монастир 1695 р. і удержався при ній до 1830 рр.
Найцінрійше, що подає автор в житя Овруча, се розділи про овруцькі школи. Описано тут початки і розвиток єзуїтської колегії 1686-1714 рр. а потім василиянські школи.
Овруцькі школи передала Василиянам: Едукацийна Комісія по знесеню Єзуітів, заходани Василиянина Йосифа Охоцького 1783 р.; школа Зстнувала до 1831 р. Префектами школи були отсі Василияне: 1786 р. Панталейнон Малишкеваич, 1789 р. Климентий Весоловський, 1798 р.. Маркня Мазуркевич, 1803 р. Августин Пшибильський, 1806-1809 р. Александер Сініцький, 1809-1815 р. Атанавій Жолковський, 1815-1817 р. Константий Бражевський, 1817-1820 р. Ювеналіс Долголуський, 1891-1894 р. Андрій Александрович, 1894-1826 р. Ігнатій: Башнянський, 1827-1831 р. Гервазій Ціхоцький.
Автор збирав біографічні дані про кождого з професорів; початкову освіту вони побирали звичайно в василиянських школах, але деякі кінчили університет у Вильні або в Кракові; Башнянський мав навіть степень доктора фільософії за розправу “O ceplikui jego fenomenach s dolaczeniem uwag o skutkach elektorchemicznich” (1895 р.). Василиянські професори рідко задержувалися довше в однім місці, власти перекидали їх в місця на місце по цілій Україні.
Овруцька школа мала тільки три кляси; в одну клясу стягали по дві кляси звичайної колегії, так I кл. обіймала інфіму і граматику, IIкл. синтаксу і піїтику, III кл. реторику і фільософію. Учеників було в школі: звичайно 150-200, найнизше число 117, найвисше 278. В 1784-99 рр. була в школі студентська єодаліція, якою кермував професор реторики. В розвідці зібрано багато жерельного матеріялу і завдяки тому
васлугує робота на близшу увагу.