Волинські краєвиди, околиці Житомира, Острога та Корця у гравюрах із альбому “Album de Wilna” (Album Wileńskie) що виходив у Парижі в типографії Лемерсье, в 1842—1875 роках.
Позначка: мистецтво
Преображенський собор на Замковій горі в Овручі. Мальовано із фото 1925 року маслом в 1934 році. Художник Полствін Павло.
Стаття наукового співробітника Житомирського обласного краєзнавчого музею Н. Кобилінської, що була надрукована в журналі “Народне мистецтво” №3-4 за 2000 рік.
У статті розглядається символіка рушника Полісся та місце її в полікультурному просторі України . Стаття доповнена фотографіями вишивки із колекції Овруцької районної бібліотеки ім. С. Малишка
Полісся як етнокультурне явище віддавна привертало до себе увагу вчених різного наукового профілю. Безмежна закоханість поліщуків у рідну землю витворила неповторну поліську культуру. Вона переплелась своєю символікою із культурними здобутками інших регіонів України, стала надбанням всього українського народу, зберігаючи при цьому свою самобутність .
Глава V из книги Е. В. МИХАЙЛОВСКОГО “РЕСТАВРАЦИЯ ПАМЯТНИКОВ АРХИТЕКТУРЫ (развитие теоретических концепций)”. Подробно описаны и проиллюстрированы этапы работ по восстановлению из руин Церкви Св. Василия в Овруче.
Людина з прадавніх часів живе у світі ритуалів і символів. Вони до сьогодні зберегли архаїчні уявлення про модель Світу, життя і смерть, добро і зло, що є однією з основ традиційної культури українців. Автор досліджує проблему походження, міфологічного змісту та закономірностей функціонування предметних символів – продуктів ткацтва у звичаєво- обрядовій сфері українських жінок, якими здавна опікувалась богиня Мокош покровителька жіночих ремесел, володарка Нитки Життя і Долі. На обширному етнографічному матеріалі розкривається специфіка магічної практики українців, зокрема народних засобів і прийомів ворожби, знахарства, гадань; пояснюється психологічний механізм традиційних магічних обрядів, які передбачають спілкування людини з «надприродним» (дух, магічна сила, мана), розкривається міфологічна семантика виробів ткацтва: рушників, поясів, ниток, магічних вузлів та іп.
У книзі вперше робиться спроба дослідити комплекс різних видів народного мистецтва Українського Полісся – дерев’яне зодчество і його обробка, художня обробка дерева, ткацтво, одяг і вишивка, кераміка і художнє скло, художній метал, вироби з каменю та кістки, декоративні розписи, малювання та народні картини. Видання ілюстроване і розраховане на масового читача.
Народилася у вересні 1910 року в селі Першки (нині с. Кирдани). Учасниця Великої Вітчизняної війни – воювала у партизанському з з’єднанні О.М.Сабурова.
КОВЖУН Павло Максимович (псевдоніми Марія Пеньковська; Половчавський М.; Тамарин П.; Фосняк К.; Холмщанин) – народився 03 (15). жовтня 1896 року в селі Костюшки, тепер село Велика Фосня Овруцького району Житомирської області.
Суламифь Мовшевна (Моисеевна) Цыбульник — советский кинорежиссёр, одна из самых известных режиссёров Украины. “Мать Тереза украинского кино”.
Заєць Валерій Іванович (1942-1999) – визначний український кларнетист, диригент педагог. Закінчив житомирське музучилище (клас Мостового І.М.) і Донецький музично-педагогічний інститут (клас Є.Сурженка). Багато років займався педагогічною працею, грав в оркестрі Житомирського музично-драматичного театру, диригував різноманітними музичними колективами Житомирської і Рівенської областей, виховував молодих кларнетистів.
ПЕТРОВ-ВОДКІН КУЗЬМА СЕРГІЙОВИЧ /1878-1939/, видатний російський художник, виконував розпис правої башти реконструйованого Св.Василівського златоверхого храму /І9ІО/ Фрески “Каїн вбиває […]