Праця Яна Марека Антонія Ґіжицького (псевдо Wołyniak), польського історика, дослідника історії церкви на Волині та історії шкільництва і чернечих орденів у Литві, Білорусі, Польщі і Україні. Часто перебував на Волині, досліджував родинні архіви місцевої шляхти.

Нарис про істоію, побут, вірування, звички та характер поліщуків Волиньського Полісся. Незважаючи на те що деінде в матеріалі проступає тогочасний дух імперскості та зверхності, стаття багата на етнографічний матеріал.

Біографія преподобномученика Макарія, архімандрита Пінського, Овруцького, Переяславського. Оповідь про весь його життєвий шлях в тому числі і про овруцький період.

Літографії та пояснення до них із “Древняя русская исторія, до монгольскаго ига. Атласъ историческій, географическій, археологической, съ объяененіемъ” виданого у 1871 році

У статті публікуються матеріали нової фінальнопалеолітичної стоянки Желонь, відкритої Овруцькою експедицією Інституту археології НАНУ на Овруцькому кряжі.

Аналізуються воєнні події, що відбувалися у північних повітах Волинської губернії наприкінці 1918 – на початку 1919 рр.,  причини більшовицької агресії відразу після встановлення в Україні влади Директорії УНР, досліджується перебіг бойових дій, місце розташування та склад українських військових формувань на території північної Волині.

Перше дослідження, в якому було підняте питання і грунтовно доведено використання овруцького шиферу в архітектурі стародавнього Киева.

Нарис 1877 року, про стан мисливського промислу в Овруцькому повіті. Подано детальний опис звіру, його звички, стан популяції,  методи полювання поліщуків та повір’я.

Коротенька замітка про про тогочасний стан та легенди про славне минуле однієї з древлянських столиць – Іскорості. Була надрукована учервневому номері за 1882 рік в щомісячному історичному журналі “Кіевская старина”.

Детальний нарис про Купальскі звичаї, традиції, ритуали та повір’я волинських поліщуків. Дослідження ґрунтується на матеріалах, зібраних в період 1910-1924 років у 62-х населених пунктах Овруцького, Житомирського, Ковельського, Володимир-Волинського, Луцького, Рівненського, Новоград-Волинського та північної частини Дубенського повітів.

Рукопис В. Кравченка, оріентовно датований 1922 – 1923 роками, це етнографічне дослідження Волині з величезною кількісттю фолькльорних та етнографічних спостережень. Це серія невеликих заміток, що охоплюють широке коло питань (різні сторони життя волиняка, його побут і вірування, сімейна обрядовість, народна медицина тощо)