КОВЖУН Павло Максимович (псевдоніми Марія Пеньковська; Половчавський М.; Тамарин П.; Фосняк К.; Холмщанин) – народився 03 (15). жовтня 1896 року в селі Костюшки, тепер село Велика Фосня Овруцького району Житомирської області.
Визначний графік, організатор українського мистецтва на Західній Україні.
Навчався 1911-1915 у Київському художньому училищі. Закінчив школу прапорщиків у Житомирі. В 1919-1920 – навчався в Українській Академії мистецтв.
В роки Першої світової перебував на Румунському фронті, двічі був поранений. В 1917 провів українізацію корпусу, в якому служив.
Наприкінці війни редагував газету “Козацька думка” (орган 26-го Українського корпусу). 1918 року працював в Інформаційному бюро Сірої дивізії. Після поразки Армії УНР перебував у таборі в Пикуличах.
Працював у Перемишлі в мистецькій майстерні, яку організував колишній командир Сірої дивізії Борис Палій-Неїло. Надавав перевагу книжковій графіці (обкладинки, екслібриси, видавничі знаки, плакати, ініціали, ілюстрації, карикатури. Автор (разом з М. Осінчукоом) церковної поліхронії в українсько-візантійському стилях(Озірна, Сокаль, Зашків, Долина, Миклашів, Наконечне, Калуш, Стоянів та ін.); мистецькі монографії (Глущенко, Грищенко), статті на мистецькі теми й про окремих мистців (Архипенка, Долинську), учасник багатьох крайових і закордонних українських виставок (Прага, Брюссель, Варшава, Берлін, Рим, Неаполь); співорганізатор гуртка Діячів українського мистецтва (1921) та ін. Редактор журналів “Митуса” і “Мистецтво”. Автор багатьох обкладинок та ілюстрацій до творів Івана Франка.
У 1930-х роках в Українському науковому інституті (Берлін) виголосив цикл лекцій з історії українського мистецтва.
Його іменем названо одну з вулиць Калуша, а на головному корпусі Калуського училища культури встановлена меморіальна дошка.
Павло Ковжун — мистець модерний, але тісно пов’язаний з українською образотворчою традицією; перші вправи — під впливом футуризму й символізму і літератури, пізніше — Нарбута, з 1924 — експресіонізму й конструктивізму, проте Ковжун залишився різко окресленою індивідуальністю зі своїм наскрізь національним стилем. Українська культура завдячує Ковжуну відродженням мистецтва книги в Західній Україні.
Помер Павло Максимович 15 травня 1939 року у Львові де його і поховано.
Тут можна скачати книгу Святослава Гординського “ПАВЛО КОВЖУН”