Овруч – місто Житомирської області, райцентр, розташоване на р.Норинь (басейн річки Прип’ять). Залізничний вузол. Місто називалось Овручем тому, що було оточено земляним валом, що нагадував обруч; по другій версії Овруч утворена з двох старослов’янських слів – “обо” – “руч”, що означають “ в іншу руку”, “ в іншому місці”; ще одна назва Вручай – “біля ручая”. Поселення виникло на правому підвищеному березі річки Норинь, куди впадала невеличка річка Ручай.
Овруцький район – один з найбільших прикордонних поліських районів України. Розташований в північно-східній частині Житомирської області. Межує на півночі з Лельчицьким та Ельським районами республіки Білорусь, на сході – з Народицьким, з півдня – Коростенським, Лугинським та Олевським районами Житомирської області. Утворений у 1923 році. Площа – 3,2 тис.кв.км. У районі – м.Овруч (райцентр), смт.Першотравневе та 144 сільські населенні пункти.
Лежить у межах Поліської низовини та Словечанського-Овруцького кряжу. Річки Словечна з притокою Ясенець, Жерев, Норинь (усі – басейну Прип’ять). Поверхня північної частини району – низовинна, плоска, алювіально-зандрова рівнина; південної – підвищена хвиляста лесова рівнина, розчленованана ярами та балками. Трапляються денудаційні форми рельєфу у вигляді горбів та пасів, скель з крутими схилами (найвища точка над рівнем моря 316 м. біля с. Городець). На півночі значні ділянки заболочені.
Грунти в основному дерново-підзолисті супіщані, глеюваті, глейові та торфо-болотні. Ліси мішані (сосна, вільха, дуб, береза, осика) займають 67% території району. Район багатий на корисні копалини, цінні будівельні матеріали: кварцити, граніти, пісковики, яшму, залізні руди (болотного походження), торф, вогнетривкі глини, кварцовий пісок, пірофілітові сланці. На їх основі в районі ведеться видобуток кварциту, виробництво щебеню, цегли. Промислові запаси Овруцького родовища кварцитів – 62,5 млн.т. (1980 р.).
Пов’язане з відкладами верхньопротерозойського віку. Кварцити рожевого, сірого, рідше бурого кольору; текстура масивна. Складається головним чином з кварцу (до 93%), уламків кварцового порфіру (1-5%) і пірофіліту (2-5%). Об’ємна вага кварциту 2,66 г/см , густ. 2,61-2,67, пористість 1,99-3,50; водопоглинання після обпалювання 0,7-1,47. пересічна потужність кварцитів 65,4 м. Родовище відоме з 2-ї половини ХІХ ст. детально розвідане в 1965 -1967 рр. Кварцитне родовище використовують як динасову сировину для металургійної промисловості. Промислова розробка розпочалася в 1936 р. В 1954 р. збудовані рудник і дробільно-збагачувальна фабрика.
В районі є великі поклади пірофіліту, мінералу з класу силікатів, які належать до групи талькопірофіліту. Пірофіліт Аl OH SiO на дотик жирний, лускової будови, має світле забавлення. Склад по масі: Al O – 26,3%, SiO – 61,7, Н О – 5,0% густота 2660 – 2900 кг/м , твердість по шкалі Мооса – біля 1.
Населення району станом на 1 січня 2003 р. становить 67,8 тис.чол. В тому числі: 17,5 тис.чол. міського, 14,1 тис.чол. дітей віком до 18 років. Національний склад такий: українці – 95,9%, росіяни – 2,6; білоруси – 0,8%; євреї – 0,1%; поляки – 0,2%, інші національності – 0,4%.
Овруцький район утворений в 1923 році. В сучасних межах існує з 1962 р. (приєднано Словечанський район). Районний центр – м.Овруч.
Перші згадки про Овруч належать до 946 року, коли княгиня Ольга зруйнувала Іскоростень, перенесла сюди центр Древлянської землі. Першим удільним князем Овруча був Олег Святославович.
З 1362 р. Овруч входив до складу Великого князівства Литовського. В кінці ХVІ ст. Волинь та Київське князівство були приєднані до Польщі (Овруч та Житомир були включені як староства). Овруч став повітовим містом. До складу повіту входили Коростень, Олевськ, Народичі, Базар та ін.
Після другого поділу Польщі (1793 р.) вся Правобережна Україна була приєднана до Росії. В 1797 р. Овруч став повітовим містом новоутвореної Волинської губернії. З Овручем пов’язані імена відомих діячів козацького руху, уродженців Овруцького повіту: гетьман України Іван Виговський, гетьман війська Запорозького Григорій Лобода, соратник Б.Хмельницького та І.Виговського Юрій Немирич. Тут бували керівники національно-визвольної війни українського народу 1648-1657 рр. Іван Богун та Максим Кривоніс; видатні полководці О.В.Суворов та М.І.Кутузов.
В 1648 р. створено козацький полк, який очолив Іван Голота. Овручани брали участь у народному повстанні проти польсько-шляхетського панування під керівництвом овруцького полковника Дацка Васильовича (Дерик) 1664-1665 рр.); у козацько-селянському повстанні під керівництвом С.Палія 1702-1704рр. та в національно-визвольному повстанні “Коліївщина” (1768 р.) 7 вересня 1812 р. в Овручі розташувався полк народного ополчення Полтавської губернії.
В роки революції і громадянської війни бували в місті Г.І.Котовський, В.Н.Боженко, голова ВЦВК України Г.І.Петровський, голова Раднаркому В.Я.Чубар.
22 серпня 1941 р. район окупований гітлерівськими військами. Тут формувались і діяли численні партизанські загони. 16-17 листопада 1943 року Овруч визволено партизанами з’єднання О.Сабурова при підтримці 4-ї гвардійської повітрянодесантної дивізії.
У 1962 році до складу Овруцького району увійшов Словечанський район. З проголошенням Незалежності України (1991р.) у червні 1994 р. проведено делімітацію кордону між Україно і Білорусею на ділянці, що межує з Овруцьким районом.
Промисловість району нараховує 17 промислових підприємств таких галузей, як гірнично-видобувна, приладобудівна, виробництво будівельних матеріалів та по переробці сільськогосподарської продукції. Найбільші підприємства: ВАТ ГЗК “Кварцит” (1936р.)видобування кварцитів, смт. Першотравневе, Росія, Словаччина, Швеція, Англія, Білорусь, Прибалтика), АТВТ “Овруцький молочноконсервний комбінат” (1952 р., Росія, США), ВАТ “Приладобудівник” (1971 р., Росія), Овруцький держлісгосп (1936 р. Австрія, Росія, Туреччина, Греція) Словечанський держлісгосп (1960 р. Німеччина, Болгарія, Австрія, Словаччина), АТВТ “Ігнатпільський кар’єр” (Росія, Польща), ВАТ ГППК “Товкачівський “ (1946 р.), Овруцький щебеневий завод, орендне підприємство “Овруцький завод продтоварів” (1948 р., Росія), ВАТ “Овруцький хлібозавод”. Залізничні станції: Овруч, Ігнатпіль, Хайча, Норинськ, Велідники, Товкачівськ . Автомобільних шляхів району – 1946 км.
Виробництво основної частки сільськогосподарської продукції в районі забезпечують 23 новостворених (2000 р.) сільгоспформування. З них: 12 сільськогосподарських товариств з обмеженої відповідальністю, 6 приватних (приватно-орендних) сільськогоппідприємств 15 селянських (фермерських) господарств. Ними обробляється 16 тисяч гектарів сільгоспугідь. Найбільші з них СФП “Великофоснянське”, ПСП “Зарічанське”, СТОВ “Бондарівське”, ПСП “Бігунь, ПСП “Велідницьке”, СТОВ “Словечно”, ПСП “Україна”.
У районі – 48 державних загальноосвітніх школи (3 – І ступеня, 20 – І-ІІ ступеня, 25 – І-Ш ступенів), із них 9 навчально-виховних установ типу “Школа-сад”; один центр дитячої і юнацької творчості, дитячо-юнацький клуб фізичної підготовки, мала академія народних ремесел, 3 дитячі музичні, 1 художня школа, професійно-технічне училище, 30 дитячих садочків.
До послуг населення району 7 лікарень на 400 лікарняних ліжок, 9 сільських лікарських амбулаторій, 13 ФАПів і 53 ФП. В м. Овручі функціонує діагностичне відділення центральної райлікарні.
В районі діють 1 районний , 27 сільських будинків культури,49 сільських клубів, 55 бібліотек, музей партизанської Слави Полісся в с. Словечно (філія Житомирського обласного краєзнавчого музею), 9 громадських музеїв. Місцева газета “Зоря” виходить з 1930 р., є місцеве радіомовлення.
До послуг гостей м. Овруч Готель “Овруч” на 103 місця, міжнародний кемпінг біля с.Ігнатпіль.
Зареєстровані конфесійні общини Римо-католицької церкви, Християнської віри Євангельської, Євангельських Християн баптистів, свідків Егови, Іудаїзму. Діє єпархіальне управління Православної української церкви.
В м.Овручі – парк відпочинку. В межах району – частина Поліського заповідника (музей природи Полісся в с.Селезівка), та державний заказник “Дідове озеро”, дендропарк біля с.Гладковичі.
В Овруцькому районі на обліку перебуває 163 пам’ятники історії і культури. З них 59 – пам’ятки археології. Вони відносяться до періодів зрубної, трипільської, тшинецької культур. Біля с.Антоновичі знайдено бронзові прикраси скіфського періоду. В районі Замкової гори міста та на території району виявлені сталі поселення і стоянки, майстерні періоду неоліту (V-ІV тис. до н.е.), досліджено поселення і могильники та знайдено знаряддя праці доби бронзи (ІІ тис. до н.е.).
Період феодальної роздробленості ІХ-ХІІ ст. представлений численними поселеннями, курганами, курганними могильниками і городовищами. На схилах Словечансько-Овруцького кряжу на березі річки Норинь в с.Збраньки виявлено єдине в Україні родовище піфіліту (агальматоліту), який з давніх часів використовувався для виготовлення ювелірних прикрас, відомчих шиферних пряслиць в будівництві давніх архітектурних споруд (Київ, Чернігів, Галич).
Є 2 пам’ятки архітектури державного значення: Василівська, Золотоверха церква, збудована в 1190 р. з каменю, нинішня споруда – результат реставрації (1908-1912 рр.) за проектом архітектора О.В.Щусева), Василівський жіночий монастир (1907-1909 рр.): 7 пам’яток архітектури обласного значення: будинок в’язниці (ХІХ ст., нині райполіклініка), адмінбудинок управління сільського господарства (1893 р.), приміщення залізничного вокзалу (ХІХ ст.), Купецький особняк, в минулому приміщення райвиконкому (1911 р.), Миколаївська церква с. Левковичі (1815 р.). Місце поховання рабина Цадика (1870 р., с. Нові Велідники, об’єкт паломництва). Відомими пам’ятками в районі є Пам’ятний знак на місці поховання древлянського князя Олега Святославовича в 977 р. ( м. Овруч, 1961 р.), Свято-Преображенський собор,1678 р., 10 пам’ятників присвячені подіям революції і громадянської війни, 83 – Великої Вітчизняної війни, 4 – подіям недавнього минулого.
З Овруцьким районом пов’язані життя й діяльність видатних діячів науки і культури. Найвідоміші з них: Остафій Дашкевич (Остап) 1535 р., один із перших організаторів козаччини, народився в Овручі, Литовський воєвода потім Черкаський та Канівський староста Юрій Немирович (1612-1659 рр.) родом з Овруцького повіту, Овруцький староста, автор проекту Годяцької угоди (1658 р.) про автономію України.
Макарій Овруцький (1605-1678) – Блаженний Макарій народився в м.Овручі. В 1660 р. – архімандрит. Прославив себе благодатним даром прозріння ; граф Віктор Єгорович (1819-1867 рр.) – народився в м.Овручі. Створив і очолював Велико-Анодальське показове лісництво, піонер степового лісорозведення. Белов Микола Васильович (1891-1982 рр.) – народився в м.Овручі. Відомий кристалограф геохімік, академік (1953 р.), Герой Соціалістичної Праці (1969), лауреат Державних премій (1952 р. 1974 р.); Сабуров Олександр Миколайович (1908-1974 рр.) – один з організаторів партизанського руху на Україні, Герой Радянського Союзу; Костюченко Адам Іванович (? – 1977) – народився в с.Гладковичі Овруцького району, відомий художник; Добахова Ольга Пилипівна (1910-1982 рр.) народилася в с. Першки (нині с.Кирдани), українська народна поетеса – піснярка, заслужений працівник культури (1974 р.); Малишко Андрій Самійлович (1912 –1970 рр.) – видатний український поет, лауреат Державних премій СРСР (1942, 1951, 1969 рр.), Державної премії УРСР ім. Т.Шевченка (1964 р.), працював в Овруцькій СШ №1, ім’я присвоєно Овруцькій районній бібліотеці; Ковжун П.М. (1896-1939рр.) – уродженець с. Костюшки, відомий художник – графік.
В Овруцькому районі встановлено пам’ятники багатьом видатним діячам, та меморіали. Найвидатнішими з них є: Пам’ятний знак на місці поховання древлянського князя Олега Святославовича в 977 р. (1961 р., м.Овруч); Братська могила – пам’ятник радянських підпільників; (1965 р., м.Овруч); Пам’ятник одному з організаторів і керівників партизанського руху в роки Великої Вітчизняної війни, Герою Радянського Союзу О.М.Сабурову (1976 р., м.Овруч); Пам’ятник на місці поховання в 1943 р. організатора і командира Чехословацького партизанського загону в роки Великої Вітчизняної війни, Героя Радянського Союзу Яна Налепки (1963 р., м.Овруч); пам’ятник радянським воїнам періоду Великої Вітчизняної війни А.А.Покальчуку, П.Гутченку (1971 р., с.Велика Фосня); пам’ятник Миколі Ващуку, пожежнику, ліквідатору аварії на ЧАЕС (1989 р., с.Велика Хайча); Меморіал загиблим в Афганістані (1994 р., м.Овруч); Меморіал спалених сіл в роки Великої Вітчизняної війни (1995 р., с.Словечно); Меморіал жертвам Чорнобильської трагедії (1996 р., м.Овруч).