У статті проаналізовано тексти “Повісті минулих літ”, Київського та Галицько-Волинського літописів з погляду наявності у них згадок про населені пункти Житомирщини та про події, які з ними пов’язані. Доведено, що древлянський край у давні часи не був обійдений увагою перших істориків України.
Позначка: Київська русь
Реферат доповіді Г. О. Оссовського на III Археологічному з’їзді в Києві 1874 року, в якій йшлося про археологічні знахідки на території Овруцькому та Дубенському повітах. Матеріал був опублікований в “Труды третьего Археологического съезда в Киеве 1874. Том 1.” у 1878 році.
Повна версія матеріалу опублікованного фолькльористом та літературознавцем Миколою Івановичем Коробка у 1908 році в періодічному виданні “Известия Отделения русского языка и словесности Императорской Академии Наук” Том. XIII. Кн. 1.
Стаття була надрукована у збірнику статей “Археологія” за 1970, том XXIII.
Вперше Коростень згадується в давньоруському літопису під 945 роком, коли він уже існував як «град» і був головним укріпленим містом східнослов’янського племені древлян з резиденцією їх племінного князя Мала [1].
В X – XIII вв. на территории Словечанско-Овручского кряжа, в рамках специально образованной киевской великокняжеской властью волости, формируется и развивается специализированная система добычи и обработки пирофиллитового сланца, по сложившейся (не очень корректной) традиции называемого многими исследователями овручским шифером. Широко известно о функционировании на кряже отраслей индустрии пирофиллитового сланца, ориентированных на добычу, обработку сырья и производство различных стройматериалов и декоративных деталей для дворцово-храмового строительства, а также массового производства пирофиллитовых пряслиц.
Стаття Р. І. ВИЄЗЖЕВА зі збірника Археологія, 1954, вип. IX.
В 1911 р. В. В. Хівойко розкопав 23 кургани в м. Коростень та 2 кургани за 7 км від м. Овруч. Дослідження цих маловивченйх могильників [1] двох відомих літописних деревлянських міст — Іскоростеня та Вручія — становить значний науковий інтерес, оскільки вони дали додаткові відомості про інвентар та похоронний ритуал деревлян.
Автором цієї статті в 1975—1976 рр. на території Житомирської області було обстежено із городищ і одне селище із знахідками давньоруського часу (рис. І)[1]. До найраніших пам’яток, які слід пов’язувати з літописними племенами древлян IX—X ст., належать також городища в райцентрі Олевську, селах Городець Овруцького р-ну, Городище на р. Дерем, Пилиповичі, Дружба (колишня Жадківка, зараз передмістя Новоград-Волинського), Гульськ та Несолонь Новоград-Волинського р-ну. Одне городище (в с. Бежів Черняхівського р-ну) не збереглося [2]. На інших п’яти укріпленнях (в селах Норинськ Овруцького р-ну, Сущани Олевського р-ну, Рудня-Городище Житомирського р-ну, Городище на р. Свинолужі і Корчівка Черняхівського р-ну) виявлено матеріали XII—ХШ ст. Цим часом датується і селище поблизу с. Студениця Коростишівського р-ну.
Найяскравішим проявом розвитку кам’янообробного виробництва в давньоруський час є розробка покладів пірофілітового сланцю (червоного овруцького шиферу) на теренах Овруцького кряжу.
Головним результатом Овруцької етнолого-археологічної експедиції Інституту українознавства МОН та Інституту археології НАНУ 2016 р. стали переконливі свідчення на користь неперервного етногенетичного розвитку місцевого населення Овруцького кряжу протягом останнього тисячоліття.
Стаття присвячена одному з актуальних завдань слов’янської археології — визначенню кордонів Древлянського племінного союзу.
До останнього часу дані про ранні укріплення на території одного із літописних східнослов’ янських об’єднань — древлян були практично відсутні. Фахівці, коментуючи рядки “Повісті временних літ” у яких яскраво описана боротьба древлян із Києвом у середині X ст., задовольнялись лише констатацією самого факту про наявність “градів” у повсталих древлян.
Матеріал із збірки “Стародавній Іскоростень і слов’янські гради VIII—X ст.” (м. Коростень, 6—8 вересня 2004 p.), присвяченої актуальним проблемам слов’янської і давньоруської археології. Для археологів, істориків, усіх, хто цікавиться дослідженням середньовічних старожитностей.