Іван Спиридонович Абрамов, видатий краєзнавець з Сумщини. Вчителювання на Волині дало йому можливість ближче познайомитись з народною культурою цього регіону. Як наслідок, світ побачили наукові фольклорно-етнографічні статті. Одна з них стосується Овруцької волості – «По волынским захолустьям («Эскизы из дорожного альбома»)» надрукована у журналі “Живая Старина” в 1906 році.
Позначка: Коростень
Стаття була надрукована у збірнику статей “Археологія” за 1970, том XXIII.
Вперше Коростень згадується в давньоруському літопису під 945 роком, коли він уже існував як «град» і був головним укріпленим містом східнослов’янського племені древлян з резиденцією їх племінного князя Мала [1].
Стаття присвячена результатам дослідження давньоруських пам’яток Коростенського регіону на р. Уж як складової Овруцької волості. Розглядаються питання історії дослідження, досягнутого ступеню археологічної вивченості, хронологічного і просторового розвитку системи заселення Коростенщини, історико-географічні особливості регіону.
План Городища древняго Коростеня и окрестности онаго. Снимал инструментально квартирмейстерской части капитан Стих ноября 20-го 1823 года. Чертил подпрапорщик Кафтарев.
Стаття Р. І. ВИЄЗЖЕВА зі збірника Археологія, 1954, вип. IX.
В 1911 р. В. В. Хівойко розкопав 23 кургани в м. Коростень та 2 кургани за 7 км від м. Овруч. Дослідження цих маловивченйх могильників [1] двох відомих літописних деревлянських міст — Іскоростеня та Вручія — становить значний науковий інтерес, оскільки вони дали додаткові відомості про інвентар та похоронний ритуал деревлян.
Німецька копія російскої “трьохверстовки”, видана у 1914 році. Народичи, Коростень, Ігнатпіль, Лугини, Чоповичі
Фото могили Великого князя Ігора під Кростенем та скель на річці Уж, де за легендою Велика Княгиня Ольга хрестила народ. Кам’яні валуни нині відомі як Ольжина купальня. Фото цих місць, зроблені в XIX ст., із приватного зібрання Павла Хорошилова.
Коростень. Мапа Генерального штабу. Маштаб 1:100 000. Рік видання 1989