Робота видатних геологів, петрографів Миколи Барбот де Марні та Олександра Карпінського по геології Волині, яка була опублікована у “Науково-історічній сбірці, виданій Гірничим інстітутом до дня його столітнього ювілею, 21 жовтня 1873 року” (“Научно-историческій сборнікъ, изданный Горнымъ институтомъ ко дню его столѣтняго юбилея, 21 октября 1873 года.”)

Побережье реки Норина в Овручском уезде (Геологическое и географическое описание) П. А. Тутковского опубликованное в “Трудах Общества исследователей Волыни”, том 6, 1911 года.

Вклад П. А. Тутковского в науку разносторонний. Он работал практически во всех областях науки о Земле. Много его работ посвящено вопросам минералогии, петрографии, палеонтологии, стратиграфии, региональной и динамической геологии, четвертичных отложений и проблемам четвертичного периода, геоморфологии, физической географии, этнографии и этнологии, гидрогеологии, полезным ископаемым, крае-и ландшафтоведения, природном районированию, научной библиографии и терминологии.

В конце прошлого столетія. около ста лет назад польскій натуралист Кароль Кортум составил исследованіе об аэролптах, напечатанное в періодическом изданіи того времени: «Nowy Ppamietnik Warszawski, dziennik historyczny, polityczny, tudziez nauk i umieietnosci, t. XVIII, rok 1805». Описав все известные ему аэролиты, хранившіеся в западно-европейских музеях, Кортум хотел собрать какія-нибудь сведенія об аэролитах, падавших в Польше.

Тутковский Павло Апполонович /1858-1930/ видатний український геолог, почесний член Товариства дослідників Волині. Вивчав і досліджував надра Волинської губернії /І в II складі Овруцький повіт/. Протягом 1900-1922 р. детально вивчав геологію Овруцько-Слевечанського кряжу, присвятив йому десятки своїх публікацій. Автор більш 1000 наукових праць, йому було присвоєно науковий ступінь доктора географії /1911/ та доктора мінералогії та геогнозії.

Пирофиллит – это один из самых мягких мннерллов (твердость 1,5). Название он получил за способность расщепляться при нагревании перед огнем на тонкие листочки, расходящиеся в разные стороны в виде веера (по-гречески “пир” – огонь, а “филлоп” – лист).