Робота присвячена аналізу укріплених поселень давньоруського часу, розташованих на території, зайнятій племенами літописних древлян. Автор висвітлює історію досліджень, на підставі писемних та археологічних даних
розглядає проблеми племінної території, планування, площі та устрою оборонних споруд, питання хронології, топографії та соціальної типології древлянських городищ.
Позначка: древляни
“У рік 6485 (977), – читаємо у “Повісті минулих літ” (за Іпатським списком), – пішов Ярополк на Олега, брата свого, на Деревлянську землю. І вийшов супроти нього Олег, іприготувались вони обидва до бою, і коли зітнулися війська, переміг Ярополк Олега. І побіг тоді Олег з воями в город, щозветься Вручий. А був міст через рів до воріт городських, ілюди, давлячи один одного, спихнули Олега з мосту в урвище. Іпадало багато людей з мосту, і подавили тут і коней, і людей.
Серед чисельного археологічного доробку відомого дослідника старожитностей України Вікентія Вячеславовича Хвойки існує одне маловідоме, втім цікаве, дослідження, з обставинами якого і знайомить запропонована стаття.
Статья о курганах древлян из книги “Русскія Древности въ памятникахъ искусства” выпуск пятый “Курганныя древности и клады домонгольскаго періода” изданной в С.-Петербурге в 1897 году. Орфография сохранена.
Статья из журнала Советская археология, № 4 за 1982.
В 1980 г. фонды отдела Археологических памятников Государственного Исторического музея пополнились исключительно интересным экспонатом — бронзовым наконечником ножен меча прекрасной сохранности (см. рисунок)*
Питання розвитку племінних союзів східних слов’ян є важливим насамперед тому, що поєднання господарських, культурних, філософських (культових) традицій склали основу ментальності руської (а відповідно і української) народності. Саме вивчення проблем динаміки життя східнослов’янських етнічних об’єднань в різних аспектах дає можливість визначити їх самобутнє місце та оригінальну роль в історії Київської Русі як державного формування.
Статья историка-краеведа из Коростеня Владимира ЛУКАШЕНКО, историей края занимается с 1971 года. Автор многочисленных публикаций газетах, в научных изданиях, автор нескольких книг.
Статья опубликованная в журнале “Советская Археология” №1 за 1960 год.
Древляне — одно из древнерусских племен, история которого тесно связана с историей полян и Киева. В летописи содержатся сведения о неоднократных враждебных столкновениях, происходивших между древлянами и киевскими князьями, начиная со времени Кия, Щека и Хорива и кончая серединой X в. При княгине Ольге (946 г.) древляне окончательно потеряли самостоятельность и вошли в состав Киевского государства.
АРХЕОЛОГИЧЕСКИЕ ПАМЯТНИКИ ВТОРОЙ ПОЛОВИНЫ I ТЫСЯЧЕЛЕТИЯ н. э. НА ТЕРРИТОРИИ ДРЕВЛЯН | И. П. РУСАНОВА
Статья из журнала “Советская Археология” №4 за 1958 год. Автор Ирина Петровна Русанова, доктор исторических наук, Института археологии АН . Археолог-славист, знаток погребальных памятников южной ветви восточных славян (прежде всего – полян и древлян), полевой исследователь школы Ю. В. Кухаренко, открывший многие славянские памятники на северо-западе Украины и юге Белоруссии и проведшей раскопки ряда из них, что дало эталонные материалы, специалист по раннеславянской культуре, чьи работы получили европейское признание.
Императорская Археологическая Комиссия. Материалы по археологии России. № 11.
В.Б. Антоновича, ордин. проф. Императорского Унив. Св. Владимира.
С 7 планами и 47 политипажами. С.-Петербург
(Типография И.Н. Скороходова, Надеждинская, 43), 1893, – 78 с.
Автор книги, журналист, знаток древней русской истории, действительный член Географического общества СССР, рассказывает о своих путешествиях по местам, где в X веке жил и действовал Добрыня – прототип героя русских былин Добрыни Никитича, реально существовавший человек, совершавший ратные подвиги во славу родной земли.
Видання обласним Товариством охорони пам’яток історії та культури нарисів «Житомирська земля за часів Київської Русі» спрямоване на поширення знань про пам’ятки історії краю