У 1925 р. І.Ф. Левицький відкрив палеолітичнустоянку на дюні в ур. Піщаному біля містечка Народичі. Перші польові дослідження проводились у 1927 р. і тривали до 1929 р. Для остаточного з’ясування складної стратиграфічної ситуації дослідники шурфували пам’ятку, околиці (усього закладено 30 шурфів).

Це друга книга в науково-популярній краєзнавчій серії «Житомирщина: сторінки історії». У другій книзі – «Житомирщина: від ранніх слов’ян до Київської Русі» – розповідається про найважливіші археологічні пам’ятки та історичні події періоду розпаду общинно-родових відносин і зародження держави у східніх слов’ян.

Стаття В.А. Місяця, в журналі “Краткие сообщения Института археологии УССР” за  1956 рік, вип. 6, про бівень мамонта з насічками, який було знайдено в яру поблизу с. Клинець, та проданий селянами скупникам утиль-сировини. Потім В. О. Місяцю вдалося розшукати його в Овручі.

Реферат доповіді Г. О. Оссовського на III Археологічному з’їзді в Києві  1874 року, в якій йшлося про археологічні знахідки на території Овруцькому та Дубенському повітах. Матеріал був опублікований в “Труды третьего Археологического съезда в Киеве 1874. Том 1.” у 1878 році.

Дослідження історичних, культурних та природних пам’яток овруцького повіту, надруковане у “Волынские губернские вѣдомости” в декількох номерах за 1854 рік.

Повна версія матеріалу опублікованного фолькльористом та літературознавцем Миколою Івановичем Коробка у 1908 році в періодічному виданні “Известия Отделения русского языка и словесности Императорской Академии Наук” Том. XIII. Кн. 1.

Стаття була надрукована у збірнику статей “Археологія” за 1970, том XXIII.

Вперше Коростень згадується в давньоруському літопису під 945 роком, коли він уже існував як «град» і був головним укріпленим містом східнослов’янського племені древлян з резиденцією їх племінного князя Мала [1].

В X – XIII вв. на территории Словечанско-Овручского кряжа, в рамках специально образованной киевской великокняжеской властью волости, формируется и развивается специализированная система добычи и обработки пирофиллитового сланца, по сложившейся (не очень корректной) традиции называемого многими исследователями овручским шифером. Широко известно о функционировании на кряже отраслей индустрии пирофиллитового сланца, ориентированных на добычу, обработку сырья и производство различных стройматериалов и декоративных деталей для дворцово-храмового строительства, а также массового производства пирофиллитовых пряслиц.

Стаття Р. І. ВИЄЗЖЕВА зі збірника Археологія, 1954, вип. IX.

В 1911 р. В. В. Хівойко розкопав 23 кургани в м. Коростень та 2 кургани за 7 км від м. Овруч. Дослідження цих маловивченйх могильників [1] двох відомих літописних деревлянських міст — Іскоростеня та Вручія — становить значний науковий інтерес, оскільки вони дали додаткові відомості про інвентар та похоронний ритуал деревлян.

Автором цієї статті в 1975—1976 рр. на території Житомирської області було обстежено із городищ і одне селище із знахідками давньоруського часу (рис. І)[1]. До найраніших пам’яток, які слід пов’язувати з літописними племенами древлян IX—X ст., належать також городища в райцентрі Олевську, селах Городець Овруцького р-ну, Городище на р. Дерем, Пилиповичі, Дружба (колишня Жадківка, зараз передмістя Новоград-Волинського), Гульськ та Несолонь Новоград-Волинського р-ну. Одне городище (в с. Бежів Черняхівського р-ну) не збереглося [2]. На інших п’яти укріпленнях (в селах Норинськ Овруцького р-ну, Сущани Олевського р-ну, Рудня-Городище Житомирського р-ну, Городище на р. Свинолужі і Корчівка Черняхівського р-ну) виявлено матеріали XII—ХШ ст. Цим часом датується і селище поблизу с. Студениця Коростишівського р-ну.

Стаття з журналу Археологія, 2017, No 1, присвячена нещодавно окресленій групі своєрідних верхньопалеолітичних пам’яток Овруцького кряжа, що на півночі Житомирщини. Підсумовуються результати дослідження палеоліту Овруччини протягом ХХ та початку ХХІ ст.