У запропонованому монографічному дослідженні з’ясовано культурно-генетичні витоки та прослідковано специфіку формування житла українців на теренах Полісся.

Стаття В.А. Місяця, в журналі “Краткие сообщения Института археологии УССР” за  1956 рік, вип. 6, про бівень мамонта з насічками, який було знайдено в яру поблизу с. Клинець, та проданий селянами скупникам утиль-сировини. Потім В. О. Місяцю вдалося розшукати його в Овручі.

У статті розглянуто спробу заснування на початку 1920-х рр. у м. Овруч повітового музею, висвітлюється діяльність овруцької науково-археологічної комісії, вперше вводяться до наукового обігу наявні архівні джерела та аналізуються причини припинення існування цих установ, прослідковується доля їх співробітників, відображено розвиток колекціонування археологічних старожитностей на рубежі ХІХ – ХХ ст. на Словечансько-Овруцькому кряжі.

Реферат доповіді Г. О. Оссовського на III Археологічному з’їзді в Києві  1874 року, в якій йшлося про археологічні знахідки на території Овруцькому та Дубенському повітах. Матеріал був опублікований в “Труды третьего Археологического съезда в Киеве 1874. Том 1.” у 1878 році.

Стаття була надрукована у збірнику статей “Археологія” за 1970, том XXIII.

Вперше Коростень згадується в давньоруському літопису під 945 роком, коли він уже існував як «град» і був головним укріпленим містом східнослов’янського племені древлян з резиденцією їх племінного князя Мала [1].

Стаття присвячена результатам дослідження давньоруських пам’яток Коростенського регіону на р. Уж як складової Овруцької волості. Розглядаються питання історії дослідження, досягнутого ступеню археологічної вивченості, хронологічного і просторового розвитку системи заселення Коростенщини, історико-географічні особливості регіону.

В X – XIII вв. на территории Словечанско-Овручского кряжа, в рамках специально образованной киевской великокняжеской властью волости, формируется и развивается специализированная система добычи и обработки пирофиллитового сланца, по сложившейся (не очень корректной) традиции называемого многими исследователями овручским шифером. Широко известно о функционировании на кряже отраслей индустрии пирофиллитового сланца, ориентированных на добычу, обработку сырья и производство различных стройматериалов и декоративных деталей для дворцово-храмового строительства, а также массового производства пирофиллитовых пряслиц.

Стаття Р. І. ВИЄЗЖЕВА зі збірника Археологія, 1954, вип. IX.

В 1911 р. В. В. Хівойко розкопав 23 кургани в м. Коростень та 2 кургани за 7 км від м. Овруч. Дослідження цих маловивченйх могильників [1] двох відомих літописних деревлянських міст — Іскоростеня та Вручія — становить значний науковий інтерес, оскільки вони дали додаткові відомості про інвентар та похоронний ритуал деревлян.

Автором цієї статті в 1975—1976 рр. на території Житомирської області було обстежено із городищ і одне селище із знахідками давньоруського часу (рис. І)[1]. До найраніших пам’яток, які слід пов’язувати з літописними племенами древлян IX—X ст., належать також городища в райцентрі Олевську, селах Городець Овруцького р-ну, Городище на р. Дерем, Пилиповичі, Дружба (колишня Жадківка, зараз передмістя Новоград-Волинського), Гульськ та Несолонь Новоград-Волинського р-ну. Одне городище (в с. Бежів Черняхівського р-ну) не збереглося [2]. На інших п’яти укріпленнях (в селах Норинськ Овруцького р-ну, Сущани Олевського р-ну, Рудня-Городище Житомирського р-ну, Городище на р. Свинолужі і Корчівка Черняхівського р-ну) виявлено матеріали XII—ХШ ст. Цим часом датується і селище поблизу с. Студениця Коростишівського р-ну.