Робота видатних геологів, петрографів Миколи Барбот де Марні та Олександра Карпінського по геології Волині, яка була опублікована у “Науково-історічній сбірці, виданій Гірничим інстітутом до дня його столітнього ювілею, 21 жовтня 1873 року” (“Научно-историческій сборнікъ, изданный Горнымъ институтомъ ко дню его столѣтняго юбилея, 21 октября 1873 года.”)

Фото сіл Мошки, Козулі, Рудня, Рудня Товчанська, Рудня Сирниця зроблені в 1929-1931 роках Стефаном Таранущенко та Павлом Жолтовським під час їх експедицій Поліссям.

У книжці висвітлюються різноманітні аспекти природи і матеріальної культури Житомирщини — одного з найдавніших центрів етногенезу слов’янства. Порушуються проблеми збереження унікальних пам’яток природи і культури на території, що зазнала впливу радіаційного забруднення після аварії на Чорнобильській АЕС.

У довіднику вміщено інформацію про всі зміни в адміністративно-територіальному устрої на терені сучасної Житомирської області за останній 200-річний період. Зміни показані в розрізі районів, селищних та сільських рад, окремих населених пунктів. Інформацію подано по розділах: райони, селищні та сільські ради (існуючі та ліквідовані), населені пункти.

У статті на основі використаних архівних джерел висвітлено питання писанкарства в с. Гладковичі на Овруччи­ні. Відомості про виготовлення фарбованих, розписаних великодніх яєць надходили до Волинського центрального музею, який і розсилав запитальники. Подано матеріал, зібраний членами етнографічного гуртка, що існував при сільській школі. 

Вже 25 років я їжджу, як діалектолог та етнограф по селах України. Ці експедиції дарують незабутні зустрічі з десятками людей, відкривають правдиві сторінки нашої історії колективізації голодомору, війни чорнобильської трагедії, вводять у світ багатющої народної культури.
А почалося це із села Бехи Коростенського району на Житомирщині. Тут я відчула живий подих деревлянської землі.

У статті здійснено спробу показати склад Наринської волості, придбаної Немиричами у 1620-х роках, а також їхню діяльність, спрямовану на розширення її території, осадження нових сіл та збільшення населення.

Карта Полісся Даніеля Цвіккера має досить скупу бібліографію. Про неї повідомляли польські бібліографи XIX ст. Так, Е. Раставецький у праці “Mappografia dawnej Polski”, у розділі “Марру wodne” подав заголовок цієї карти і текст її присвяти, а також повідомив, що їі примірник зберігається у колекції польських карт Дрезденської бібліотеки [1]

У статті проаналізовано тексти “Повісті минулих літ”, Київського та Галицько-Волинського літописів з погляду наявності у них згадок про населені пункти Житомирщини та про події, які з ними пов’язані. Доведено, що древлянський край у давні часи не був обійдений увагою перших істориків України.