Стаття про видатних земляків уродженців села Покалів, Ювеналія та Павла Тиховських та їхнього батька – священика Покалівської церкви Іоана Тиховського. Матеріал вийшов друком у 7 номері історико-богословського щорічного журналу Рівненської Духовної семінарії Української Православної Церкви Київського Патріархату “Андріївській вісник” за 2018 рік. Стаття сайт Овруч.інфо надана автором.
Кожне місто, село, громада гордиться своїми славними земляками. Проте ми, покалівці, знаємо дуже мало про багатьох із них. От хоч би що ми знаємо про уродженців нашого села Ювеналія та Павла Тиховських та їхнього батька – священика Покалівської церкви Іоана Тиховського?
Досліджуючи історію села (мій нарис “Покалів, село нашого дитинства 50-60-х років минулого сторіччя минулого тисячоліття”), я натрапив на інформацію, яку ніколи не розглядали краєзнавці села та району. А саме: у 80-х роках ХІХ ст. в Покалеві був священиком Іоан Тиховський, батько двох визначних науковців, літераторів, дослідників Волинського краю.
Відомо, що в селі Іоан перебував у 1866-1868 роках. Це роки народження синів, що зафіксовано в їхніх біографіях. Ймовірно, Тиховський перебував у селі і аж до 1872 року, коли “був збудований будинок для священика Іоана Тиховського” А вже в 1878 році в селі священиком був Христофор Олександрович Федорович (Микола Теодорович, т. 1, ст. 406).
В Іоана Тиховського було двоє дітей: Павло та Ювеналій.
Ювеналій Тиховський народився 2(14) жовтня 1868 року. Згодом батька перевели на Рівненщину. Початкову освіту Ювеналій здобув у Клеванському духовному училищі на Рівненщині, яке закінчив у 1882 році. 3 1882 по 1888 р. навчався у Волинській духовній семінарії в Кременці. Серед його вчителів були краєзнавці Микола Теодорович, Феофіл Давидович, Григорій Крижановський, Петро Беляєв. Останній – за сумісництвом незмінний редактор “Волынских епархиальных ведомостей” в 1870-1907 pp. – залучив молодого семінариста до співпраці у цьому періодичному виданні, осередку історико-краєзнавчих досліджень. З нагоди 20-річчя журналу старшокласник семінарії підготував покажчик їхнього змісту, відомий у двох виданнях як додаток до “Волынских епархиальных ведомостей” за 1888 рік і як окремий випуск (де зазначено ім’я автора і додано авторську передмову). Ця бібліографічна праця викликала схвальну оцінку тогочасних науковців, зокрема, видатного історика Олександра Лазаревського, який відгукнувся на неї рецензією в “Киевской старине”. (“Указатель г. Тиховского составлен настолько обстоятельно, что его можна поставить образцом для других работ сего рода”). Підготовлений Ю. Тиховським покажчик і сьогодні допомагає краєзнавцям і бібліографам, в т. ч. при дослідженні історії міст, містечок і сіл Волинського краю (Покалів у ті часи належав до Волинської губернії). На жаль, я не знайшов у творчому доробку земляка згадок про Покалів – його батьківщину.
В цей час розпочалася його співпраця з журналом “Киевская старина”.
З 1891 по 1895 рік Ю. Тиховський навчався в Московській духовній академії, де здобув ступінь кандидата богослов’я. Тоді ж була опублікована найцінніша в його волинезнавчому доробку праця “Мнимая типография Почаевского монастыря”, на яку відгукнувся рецензією поважний польський історіографічний часопис. Через 30 років високо оцінив публікацію Тиховського Іван Огієнко у своїй “Історії українського друкарства” (1925 p.): “Перегляд цілого питання про Почаївську друкарню, а також огляд всього, що було написано про неї, дає цінна праця Ю. Тиховського… Загальний правдивий висновок автора: Почаївської монастирської друкарні в 1597-1720 pp. не було, вона постала десь у 1730-х pp.”.
Після здобуття вищої освіти Ю. Тиховський згодом був помічником бібліотекаря Київського політехнічного інституту. З листопада 1902 по 1904 рік він працює в рідній Волинській духовній семінарії, яка на той час вже переїхала з Кременця в Житомир, до 1906 року помічником інспектора та викладачем словесності й історії російської літератури.
Подальші біографічні відомості про Ю. Тиховського, на жаль, у нас до сьогодні відсутні. Його оригінальні повідомлення на археологічних з’їздах з історії пам’яток української писемності XVI ст. і нині привертають увагу спеціалістів.
Діаспорна “Енциклопедія українознавства” (Канада) відзначає, що Ю. Тиховському належать праці про “Слово о полку Ігоревім”, народні пісні, київські літописи, історію монастирів. Вона ж повідомляє і дату смерті вченого з Волині – 1919 р. В цьому ж томі діаспорної енциклопедії є стаття про старшого брата Ювеналія Тиховського – Павла (1866-1938), літератора, працівника науково-дослідної кафедри при Харківському університеті, дослідника української рукописної літературної спадщини XIX ст. і польсько-українських літературних зв’язків. Ім’я Павла Тиховського, організатора волинського краєзнавства та музейництва, Орест Фотинський називає серед найактивніших учасників виставки старожитностей на XI археологічному з’їзді в Києві 1899 року, присвяченому питанням Волині, де він представив власну колекцію археологічних пам’яток первісної доби з Овруцького повіту.
Біографія і наукова спадщина Ювеналія та Павла Тиховських заслуговують на серйозне вивчення. І це повідомлення має на меті привернути увагу дослідників до наших славних земляків.
Джерела:
- Вільна Вікіпедія – Тиховські.
- Діаспорна “Енциклопедія українознавства” (Канада) – Тиховські, т. 4.
- Зленко Г. Забуті бібліографи Тиховські. Вісник Книжкової палати, 1999. – №3. – С. 19-22.
- Зленко Г. Загублений у мороці терору.
- Манько М. Ювеналій Тиховський – дослідник волинської книги / М. Манько // Волинська книга: історія, дослідження, колекціонування: Наук. зб. – Острог, 2005. – Вип. 1. – С. 68-71.
- Теодорович Н. И. Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии. – Почаев, 1888 – 1903.