Рюрік, у хрещенні Василь

(рік народення невідомий – 1215)
Син великого князя Київського Ростислава Михайловича, правнук Володимира Мономаха, великий князь Київський. Вперше згадується в 1157 році як овруцький князь і учасник із смолянамі в поході великого князя Ізяслава Давидовича на Турів. У 1159 році батько послав його на допомогу до князя Полоцкому Рогволоду Борисовичеві проти Ростислава Глібовича, і в тому ж році – до Святослава Ольговічу проти Ізяслава Давидовича і половців. У 1162 році Рюрік ходив з Торчеська проти Ізяслава Давидовича і відняв у Володимира Мстіславіча Слуцк; у 1169 році, після смерті батька, брав участь в запрошенні на київське княжіння Мстислава Ізяславіча і по його заклику ходив походом на половців, але в наступному ж році, посварившись з ним, допомагав Андрію Боголюбському розграбувати Київ, за що Андрій посадив його до Новгорода (1170).
Не порозумівшись з новгородцями, він скоро виїхав назад в Обручь. Коли в 1174 році Андрій Боголюбській, за підозрою у вбивстві свого брата Гліба, хотів вислати братів Рюріка з Південної Росії, він з’єднався з ними і зайняв Київ; потім обложив великого князя Михайла Георгійовича в Торчеське, від якого за мирним договором отримав Переяславль і, переслідуваний величезною раттю Андрія Боголюбського, закрився в Білгороді. Ізбавясь від облоги і повернувшись, в 1177 році, з невдалого походу на половців, Рюрік поступився Києвом Святославові Всеволодовичеві Чернігівському, “не хотяче губите Великої Російської землі”. Під час втечі Святослава за Дніпро, 1180 рік, він знов зайняв київський стіл, але, не дивлячись на перемогу над половцями, приведеними сином Святослава Ігорем, повторно поступився йому Києвом, бо, як говорить літописець, “полюби мир паче ратних і пожіті хоча в братолюбстві”.
У 1183 році, разом з великим князем Святославом і іншими князями, розбив наголову половців; взагалі багато сприяв спокою південної Русі, чим здобув собі любов “селян і поганих”. Коли помер Святослав, Рюріка з радістю” вітали в Києві і народ і духівництво (1194). Ставши великим князем, він прагнув жити в світі зі Всеволодом III Володимирським, якого вважав старшим, і цим попередив багато усобиць на півдні Русі. Проте в 1202 році Всеволод посварив Рюріка з Романом Мстіславічем, якому він вимушений був поступитися Києвом. Наступного року, за допомогою Ольговічей і половців, Рюрік знов зайняв Київ і зрадив його сильному розграбуванню, “якого ж зла не було від хрещення під Києвом”. У 1205 році він зробив, разом з Романом і іншими князями, вдалий похід на половців, але по дорозі назад був насильно пострижений Романом в чернецтво, від якого позбавився по смерті Романа (1206), і знову зайняв Київ, але ненадовго: під час його походу разом з Ольговичами  на Галицьку землю Київ зайняв Всеволод Чермний, якому Рюрік після деякої боротьби остаточно поступився великокнязівським столом, а сам зайняв Чернігів, де і помер.
Рюріку і його братові Давиду автор “Слова про полк Ігореве” говорить: “Ваші шоломи позолочені відвіку обагрялися кров’ю; ваші мужні витязі лютяться як дикі воли, уражені шаблями розжареними”. Рюріку приписується побудова в Києві церкви в ім’я святого Василя (1207) і у Видубицькому монастирі – кам’яної стіни (1199). Він був одружений на дочці половецького хана Белука. Від нього походили князі Вяземськіє.