Немирич Юрій /І6І2-І659/ політичний і військовий діяч доби Хмельниччини

Родом з Овруцького повіту /Овруча/. Канцлер Великого князiвства Руського (1658-1659) за часiв гетьмана Iвана Виговського. Навчався в “нововiрськiй”, Арiанськiй академiї в Раковi (тепер – на Iвано-Франкiвщинi); потiм в унiверситетах Лейдена й Базеля: подорожував у європi, мав студiї в Iталiї, Англiї i Францiї. Ка чолi власних загонiв воював на боцi Польщi проти московського царя i шведського короля, в 1641 р. став київським пiдкоморiєм. На польських сеймах i в Люблiнському трибуналi боронив права українських протестантiв – арiанiв (социнiанiв), якi вважали Христа земною людиною: був одним iз засновникiв Арiанської академiї в Киселинi на Волинi. Разом iз братами володiв на Правобережжi великими маєтками: 1643 року придбав значнi володiння й на лiвому березi Днiпра, мiж Пслом i Орiллю. Пiд час українських визвольних змагань на чолi з Богданом Хмельницьким мав посаду генерального полковника Київського воєводства: спершу виступав проти козацтва, згодом – проти Москви. Йому хотiлося, щоб польська корона дiсталася семигородському князевi Ракоцi, а з 1655 року почав пiдтримувати дiї шведського короля Карла Х Густава.
       1657 року перейшов у православну вiру, став українським полковником. Переговори, якi вiн проводив зi Швецiєю, завершилися Корсунською угодою 1657 р., яка визнавала Україну самостiйною й незалежною державою. Творець основних засад Великого Князiвства Руського, Немирич був автором первiсного (розширеного) проекту Гадяцького трактату й Манiфесту гетьманського уряду до європейських держав 1658 р. На посадi канцлера Великого Князiвства Руського у складi Речi Посполитої очолював українську делегацiю на сеймi 1659 р., де мав затверджувати Гадяцький договiр про автономiю України: брав участь 1659 р. в Конотопськiй битвi з Росiєю.
       Пiд час повстання проти Iвана Виговського керував гетьманським вiйськом i в серпнi 1659 р., мiж Биковом i Кобижчею (на межi Чернiгiвщини з Житомирщиною) повстанцi вбили його в сутичцi.
       Автор друкованих видань: з iсторiї (“Discursus debello Moskovito Anno 1632” Париж, 1632) та з теологiї (поема “Рапорliа”, 1653), а також арiанських молитов польською мовою