Галицько-Литовське князівство

Лише на початку ХІV ст. Овруч знову став значним центром, а його фортецю можна було здобути хіба що силами цілої армії. Тепер тут по верху оновленого вала були зведені потужні стіни з дубових брусів та городень, наповнених землею і обліплених глиною. Над ними – дерев’яний паркан з бійницями. З’явились і перші вежі або башти. Відомо, зокрема, що в Києві їх було 3, а в Овручі – одна. Було споруджено потаємний підземний хід для взяття води в бік р.Вручай.

На цей період Овруч входить до складу Галицько-Литовського князівства. В 1321 р. овручани мужньо і стійко захищалися від великого князя Литовського Гедиміна, який, захопивши Волинь і Київ, прийшов у древлянську землю. Проте чинити тривалий опір великому війську захисники міста не змогли. Захопивши його, Гедимін перевів сюди на поселення людей із Литви і залишив свій гарнізон. Після його смерті в 1341 р. Овруч разом з Києвом та Житомиром дістався його синові Ольгерду, потім в 1360 р. перейшли до рук князя Володимира Ольгердовича. По тому, через 17 літ, великим князем литовським став Вітовт. Він відібрав у Володимира Овруч, приєднав до Литви і остаточно позбавив його самостійності.
Та очікуваного мирного перепочинку Овручу і його жителям це не принесло. У 1399 р. хан Едигей, завдавши поразки Вітовту, зруйнував дощенту місто. І минуло чимало часу, поки Овруч знову (вкотре!) піднявся з руїн.

Зазнало місто ординські набіги,

Тебе не раз ворожий кінь топтав,

Та наче Фенікс з попелища

Наш древній Овруч знову оживав.

Тільки тепер було визначено його статус як центр старостатства. Спільними зусиллями міщан і населення краю було відбудовано замок, перш за все, як опорний пункт проти наскоків татар. Вони не забарились з “візитом” і в 1506 р. приступом взяли місто. 16 років знадобилось овручанам, щоб знову відбудувати фортецю, обнісши її на цей раз кам’яним муром, обкопавши ровом і звівши 4 башти. В місті на той час була церква, декілька десятків дерев’яних будинків, стояв постоєм гарнізон, який і утримували городяни своїм коштом. А ще платили державі грошову та медову данину, відробляли 15 днів панщини на рік.