Лише на початку ХІV ст. Овруч знову став значним центром, а його фортецю можна було здобути хіба що силами цілої армії. Тепер тут по верху оновленого вала були зведені потужні стіни з дубових брусів та городень, наповнених землею і обліплених глиною. Над ними – дерев’яний паркан з бійницями. З’явились і перші вежі або башти. Відомо, зокрема, що в Києві їх було 3, а в Овручі – одна. Було споруджено потаємний підземний хід для взяття води в бік р.Вручай.
Зазнало місто ординські набіги,
Тебе не раз ворожий кінь топтав,
Та наче Фенікс з попелища
Наш древній Овруч знову оживав.
Тільки тепер було визначено його статус як центр старостатства. Спільними зусиллями міщан і населення краю було відбудовано замок, перш за все, як опорний пункт проти наскоків татар. Вони не забарились з “візитом” і в 1506 р. приступом взяли місто. 16 років знадобилось овручанам, щоб знову відбудувати фортецю, обнісши її на цей раз кам’яним муром, обкопавши ровом і звівши 4 башти. В місті на той час була церква, декілька десятків дерев’яних будинків, стояв постоєм гарнізон, який і утримували городяни своїм коштом. А ще платили державі грошову та медову данину, відробляли 15 днів панщини на рік.