Стаття Н.І. Теодоровича, що була надрукована в 1904 році у «Волынскихъ Епархіальныхъ Ведомостяхъ» – “Къ исторіи Заручаевскаго Св.-Успенскаго монастыря, некогда существовавшаго въ г. Овручѣ. (Два инвентаря отъ 1746 и 1750 гг. и визита отъ 1753 г.).”

Стаття з журналу «Вестник Юго-Западной и Западной России» надрукована в номері за квітень 1864 року. Описано стан історичних памяток Овруча та овруцького повіту, проблеми з їх збереженням. Зважаючи на те, що видання проповідувало ідеологію «самодержавства, православ’я і народності» та «єдиної та неподільної Росії», всіляко підтримувало русифікаторську і колонізаторську політику царського уряду, стаття несе в собі відголосок позиції видавця. Але всеж таки дає багато матеріалу для аналізу історикам та краєзнавцям.

Стаття з журналу Археологія, 2017, No 1, присвячена нещодавно окресленій групі своєрідних верхньопалеолітичних пам’яток Овруцького кряжа, що на півночі Житомирщини. Підсумовуються результати дослідження палеоліту Овруччини протягом ХХ та початку ХХІ ст.

Найяскравішим проявом розвитку кам’янообробного виробництва в давньоруський час є розробка покладів пірофілітового сланцю (червоного овруцького шиферу) на теренах Овруцького кряжу.

У статті на підставі архівних джерел, наукових публікацій простежена історія відновлення на початку ХХ ст. за проектом російського архітектора О. Щусєва старовинної унікальної архітектурної й сакральної пам’ятки України – Свято-Василівського собору в м. Овруч на Житомирщині. Звернено увагу на внесок у реставрацію храму провідного архітектора Російської імперії П. Покришкіна.

Передісторія заснування колегіуму в Овручі пов’язана з ініціативою покатоличеного українського шляхтича Гната-Олександра Єльця. Вступивши до ордену єзуїтів, він зобов’язався обернути на користь поширення на Поліссі «справжнього» християнства – католицизму, зокрема на створення колегіуму зі школами в приналежному йому містечку Ксаверові, всю свою спадщину. Ксаверівська оселя зі статусом резиденії була таким чином відкрита 1635 року. Перші помешкання та костел були дерев’яними, В 1648 році ксаверівська резиденція зачиняється. Як виявилося згодом, – назавжди.

Участниками экскурсіи Городецкаго музея, устроенной барономъ Ѳ. Р. Штейнгель въ 1900 г., осмотрѣны были, между прочимъ, памятники старины въ г. Овручѣ и записаны сообщенія мѣстныхъ жителей относительно различныхъ обстоятельствъ и преданій, стоящихъ въ томъ или иномъ отношеніи къ древностямъ этого города.

Матеріал із збірки “Стародавній Іскоростень і слов’янські гради VIII—X ст.” (м. Коростень, 6—8 вересня 2004 p.), присвяченої актуальним проблемам слов’янської і давньоруської археології. Для археологів, істориків, усіх, хто цікавиться дослідженням середньовічних старожитностей.

Полісся… Мальовничий куточок України. Милий серцю край, де можна побачити неповторний схід сонця і ніжні замріяні ранки, почути мелодійний спів солов”я та притишене кування зозулі.

Серед чисельного археологічного доробку відомого дослідника старожитностей України Вікентія Вячеславовича Хвойки існує одне маловідоме, втім цікаве, дослідження, з обставинами якого і знайомить запропонована стаття.

Глава V из книги Е. В. МИХАЙЛОВСКОГО “РЕСТАВРАЦИЯ ПАМЯТНИКОВ АРХИТЕКТУРЫ (развитие теоретических концепций)”. Подробно описаны и проиллюстрированы этапы работ по восстановлению из руин Церкви Св. Василия в Овруче.

Статья из книги Кирилла Афананьева “А. В. Щусев” 1978 года,  2 глава “Традиции древнерусской архитектуры в творчестве Щусева” в которой рассказывается о восстановлении из руин церкви св. Василия в Овруче.