Позначка: Велика Вітчизняна війна
Раськовинський Цезар Сильвестрович – навідник знаряддя артилерійської батареї 286-го гвардійського стрілецького полку 94-ої гвардійської стрілецької дивізії 69-ої армії 2-го Українського фронту, гвардії сержант.
Рослик Павло Адамович – командир мотострілкового батальйону 32-ої Корсуньськой мотострілкової бригади 18-го Знаменського танкового корпусу 53-ої армії 2-го Українського фронту, капітан.
Війна застала його у відпустці, в яку він пішов після більш як одного року роботи на об’єктах військбуду. 23 червня Володимира Олександровича Редчиця, двадцятип’ятирічного старшого лейтенанта у запасі, викликали до райвійськкомату. Як і інші, він рвався у бій з фашистами, що віроломно напали на Радянську країну. У військ-коматі йому наказали ждати до особливого розпорядження.
Ім’я Героя Радянського Союзу О. М. Сабурова добре відоме читачам.
У роки Великої Вітчизняної війни він командував партизанським з’єднанням, яке за завданням Центрального Комітету партії здійснило 600-кілометровий рейд з Брянських лісів на Правобережну Україну.
Про події тієї пори розповіли книги автора «За лінією фронту», «Таємничий капітан», а також виданий 1970 року «Воениздатом» двотомник «Отвоеванная весна».
Українське видання «Відвойованої весни», що ввібрало всі факти і події, змальовані у названих книгах, розповідає про формування і зміцнення партизанського з’єднання під командуванням О. М. Сабурова, про ратні подвиги народних месників на Брянщині та Україні, про повоєнну долю героїв.
В даному уривку йдеться про звільнення міста Овруча силами партизанських загонів від німецько-фашистських загарбників.
ДО ВАС моє слово, Жителі древнього Овруча. Хочу нагадати вам той листопадовий ранок, коли у місто увійшли партизани і вигнали з нього гітлерівців. Сьогодні у світлий і радісний день нашого свята разом з вами я з великою гордістю згадую своїх друзів по боротьбі, партизанів з’єднання Героя Радянського Союзу генерал-майора 0. М. Сабурова — комуністів Миколу Мартим’янова. Василя Курочкіиа, комсомольців Василя Волчка, Степана Павленюка і Олександра Бивалова.
Русский лес в годы великой Отечественной войны был лучшим домом для партизан: зеленая крыша, кроны деревьев надежно прикрывали лагерь, как летом, так и зимой. Щитом нашего партизанского – отряда, которым командовал В. А. Карасев (впоследствии партизанское соединение имени Александра Невского), был большой хвойный бор на границе Гомельской области Белоруссии к Житомирской Украины.
І поки ми вирощували хліб, будувались, вишукували ворогів з-поміж себе, справжній ворог заглянув у наші погано замкнені двері. […]