Становлення систематичної і спеціальної освіти на Волині пов’язане з ім’ям овручанина Олександра Ігнація Єльця, який, прийнявши католицтво, вчився в єзуїтських колегіумах Люблина і Познані, відвідував теологічні студії в Кракові. У1632 р, О.І.Єлець заклав у своєму маєтку Ксаверів (нині Малинський район), що знаходився в п’яти старих верстах (більше 40 км) від Овруча, дерев’яний костьол. Два роки по тому генерал ордену Вітеллески затвердив Ксаверівку як єзуїтську фундацію на Волині, при якій повинен був діяти колегіум – клерикальний середній учбовий заклад. За духовним заповітом після смерті О.І.Єльця Ксаверів повністю перейшов у володіння ієзуїтів (С.Заленський).

До видання увійшли справи актової книги Книга Овруцького замкового уряду за 1678 р. Опубліковані документи ілюструють картину тогочасних правових та культурних відносин на українських землях, які на той час входили до складу Речі Посполитої.

У 1655 році в Парижі була видана великомасштабна карта царства Польского. Її автором був Ніколя Сансон (1600-1667). І хоча карта була гарною компіляціею існуючих карт, її комерційний успіх був дуже великий.

Раннє видання карти Мюнстера де зображені землі Польщі, Литви, України, Московії та Балканів. Зображено території що простяглися від Пруссії, Вільно і Смоленську на півночі до Боснії, Болгарії, Константинополя та Криму на півдні, з центром в Польщі.

Участниками экскурсіи Городецкаго музея, устроенной барономъ Ѳ. Р. Штейнгель въ 1900 г., осмотрѣны были, между прочимъ, памятники старины въ г. Овручѣ и записаны сообщенія мѣстныхъ жителей относительно различныхъ обстоятельствъ и преданій, стоящихъ въ томъ или иномъ отношеніи къ древностямъ этого города.

Одним із наслідків двохрічного перебування С.В. Русова на посаді волинського губернського прокурора стало написання ним цікавої краєзнавчої праці «Волынскія записки, сочиненные Степаномъ Руссовымъ въ Житомире». Його зацікавила історія регіону, який нещодавно, у 1795 р. за третім поділом Польщі повністю ввійшов до складу Російської імперії.

Дослідження подій 1789 року, коли на території Волині, що була під владою Польщі, було розпочате переслідування селян та уніатського духовенства, звинувачених у спробі повстання проти панів.

Видавництво: Типографія М. П. Фріца, Київ
Рік: 1871
Сторінок: 46
Якість скану: низька, текст читабельний

Роман М. Чайковського „Овручанин. Історична повість з 1812 року” („Owruczanin. Powieść historyczna z 1812 roku”, 1841) став значущою подією волинської літератури. Навряд чи в польській, чи в українській літературі того часу знайдеться ще такий твір, який став би духовним гімном українському народу, в цьому випадку овруцькому народу, овруцькій землі або, як пише сам автор, овруцькому племені.

До збірника увійшли ґавенди: „Овручани. 1794” („Owruczanie. 1794”), „Старокияни. 1809” („Staro-Кijowianie. 1809”), „Житомиряни. 1812” („Żytomierzanie. 1812”), „Лучани. 1812” („Łuczanie. 1812”), „Битва під Молочками. Розповідь жида” („Bitwa pod Mołoczkami. Opowiadanie Żyda”), „Битва під Ільжею. Полкові спогади” („Bitwa pod Iłżą. Wspomnienia pułkowe”), „Тринадцятий. Полкові спогади” („Trzynasty. Wspomnienia pułkowe”), „Битва під Лейпцігом” („Bitwa pod Lipskiem”), „Савелій. Полкові спогади” („Sawelej. Wspomnienia pułkowe”), „Максим Штрос. Українські спогади” („Maksym Sztros. Wspomnienia ukraińskie”), „Зимова ніч. Гальчинські спогади” („Zimowa noc. Wspomnienia z Halczyńca”), „Весняний день. Гальчинські спогади” („Dzień jesienny. Wspomnienia z Halczyńca”), словом, як видно вже за самими назвами, вся Волинь від сходу до заходу, від народних ґавенд до військових, від звичайних подій до історичних стала об’єктом художнього осмислення славного гальчинця

Час дії ґавенди „Овручани. 1794” відбувається в дуже стислий період: між другим у 1793-му і третім у 1795-му розділами Речі Посполитої, тобто в 1794 році, що й включено до назви. Дія частково відбувається в повітовому місті Овручі, де рушійною силою сюжету виступає добре відома в історії Волині особистість – настоятель василіанського монастиря ксьондз Юзафат Охоцький.