Фото села Бігунь 1929-1931 років, із зібрання Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського.
Позначка: Овруцький район
Повна версія матеріалу опублікованного фолькльористом та літературознавцем Миколою Івановичем Коробка у 1908 році в періодічному виданні “Известия Отделения русского языка и словесности Императорской Академии Наук” Том. XIII. Кн. 1.
Автором цієї статті в 1975—1976 рр. на території Житомирської області було обстежено із городищ і одне селище із знахідками давньоруського часу (рис. І)[1]. До найраніших пам’яток, які слід пов’язувати з літописними племенами древлян IX—X ст., належать також городища в райцентрі Олевську, селах Городець Овруцького р-ну, Городище на р. Дерем, Пилиповичі, Дружба (колишня Жадківка, зараз передмістя Новоград-Волинського), Гульськ та Несолонь Новоград-Волинського р-ну. Одне городище (в с. Бежів Черняхівського р-ну) не збереглося [2]. На інших п’яти укріпленнях (в селах Норинськ Овруцького р-ну, Сущани Олевського р-ну, Рудня-Городище Житомирського р-ну, Городище на р. Свинолужі і Корчівка Черняхівського р-ну) виявлено матеріали XII—ХШ ст. Цим часом датується і селище поблизу с. Студениця Коростишівського р-ну.
Стаття з журналу Археологія, 2017, No 1, присвячена нещодавно окресленій групі своєрідних верхньопалеолітичних пам’яток Овруцького кряжа, що на півночі Житомирщини. Підсумовуються результати дослідження палеоліту Овруччини протягом ХХ та початку ХХІ ст.
Фото зроблені в кінці 60-тих років, автор Володимир Назаревич.
Найяскравішим проявом розвитку кам’янообробного виробництва в давньоруський час є розробка покладів пірофілітового сланцю (червоного овруцького шиферу) на теренах Овруцького кряжу.
В статье рассматриваются укреплённые поселения (городища и замчища) обследованныев ходе работ Овручской и Восточно-Волынской экспедиций ИА НАН Украины на территориисеверной Житомирщины (в пределах средневековой Овручской волости).
Очаровательна и неповторима по красоте своей природа Украинского Полесья. Но едва ли не самым интересным уголком его является Овручско-Словечанский кряж, расположенный на севере Житомирской области. Изолированный лёссовый остров на Полесской низменности возвышается над прилегающими местностями на 60—80 м (абсолютная высота его от 185 до 316 м).
У статті розглядається феномен Овруцької околичної шляхти в контексті давньоруської та середньовічної Овруцької волості. Подано огляд даних історичних, мовнолінгвістичних, етнологічних, антропологічних джерел про це унікальне явище. Дається синтетична картина і уява про час появи, просторове розміщення і основні характеристики Овруцької околичної шляхти. Спеціально розглядаються результати польових археологічних досліджень родових гнізд Овруцької околичної шляхти. Наводяться отримані дані про хронологію поселень та особливості розселення родів Овруцької околичної шляхти на тлі реконструйованої системи заселення Овруцької волості. Формулюються завдання основних дослідницьких програм в межах комплексного міждисциплінарного Овруцького проекту.
Стаття присвячена одному з актуальних завдань слов’янської археології — визначенню кордонів Древлянського племінного союзу.
У статті розглядається символіка рушника Полісся та місце її в полікультурному просторі України . Стаття доповнена фотографіями вишивки із колекції Овруцької районної бібліотеки ім. С. Малишка
Полісся як етнокультурне явище віддавна привертало до себе увагу вчених різного наукового профілю. Безмежна закоханість поліщуків у рідну землю витворила неповторну поліську культуру. Вона переплелась своєю символікою із культурними здобутками інших регіонів України, стала надбанням всього українського народу, зберігаючи при цьому свою самобутність .
В архіві 2 фотознімки зроблених згідно міток в 1944 році. На фото нанесені примітки розвідданих, артилерійскі батареї, інженерні споруди.