Нарис “Дворянство Волынской губернии” за підписом князя Н. Имеретинского, вийшов в серією статей у 1867-1868 роках в “Волынскихъ Губернскихъ Вѣдомостях”, і потім виданий у Житомирі окремою книгою.

Стаття про бортництво на овруччині майже півтора сторіччя тому. Вийшла друком в другому томі “ТРУДЫ ИМПЕРАТОРСКАГО ВОЛЬНАГО ЭКОНОМИЧЕСКАГО ОБЩЕСТВА” в 1874 році

Подорожні нариси про поліські землі початку XX сторіччя. Про тогочасний економічний стан, побут мешкаців та природу Полісся. Матеріал авторства А. Савенко був опублікований серією статей в щоденній газеті “Кіевлялинъ” в 1902 році.

Подорожній нарис про поїздку із Коростеня в Овруч у 1902 році. Подано цікаві спостереження під час подорожі, опис міста, історичних памяток та економічний стан.

Фото церковних та побутових споруд сіл Потаповичи, Мошки, Копище Овручського повіту Волинської губернії, початку XX століття. Фото із фондів ДНАББ ім. В.Г. Заболотного.

Ця книга є другим томом серії “Джерела до історії Правобережної України” та містить текст тарифу подимного податку Київського воєводства за 1754 рік. Публіковане джерело супроводжується коментарями і покажчиками, а також аналізується у вступі. Вступ і коментарі подаємо українською і польською мовами. Публікація адресована широкому колу істориків, демографів, краєзнавців, а також генеалогам і дослідникам регіональних еліт.

У збірнику матеріалів конференції здійснений показ шляхетства України як історикокультурного феномену; прослідкована історична тяглість становлення дворянсько-шляхетських родів від Древлянщини до сьогодення.

У статті здійснено спробу показати склад Наринської волості, придбаної Немиричами у 1620-х роках, а також їхню діяльність, спрямовану на розширення її території, осадження нових сіл та збільшення населення.

У статті розглянуто спробу заснування на початку 1920-х рр. у м. Овруч повітового музею, висвітлюється діяльність овруцької науково-археологічної комісії, вперше вводяться до наукового обігу наявні архівні джерела та аналізуються причини припинення існування цих установ, прослідковується доля їх співробітників, відображено розвиток колекціонування археологічних старожитностей на рубежі ХІХ – ХХ ст. на Словечансько-Овруцькому кряжі.