Детальний нарис про Купальскі звичаї, традиції, ритуали та повір’я волинських поліщуків. Дослідження ґрунтується на матеріалах, зібраних в період 1910-1924 років у 62-х населених пунктах Овруцького, Житомирського, Ковельського, Володимир-Волинського, Луцького, Рівненського, Новоград-Волинського та північної частини Дубенського повітів.

Рукопис В. Кравченка, оріентовно датований 1922 – 1923 роками, це етнографічне дослідження Волині з величезною кількісттю фолькльорних та етнографічних спостережень. Це серія невеликих заміток, що охоплюють широке коло питань (різні сторони життя волиняка, його побут і вірування, сімейна обрядовість, народна медицина тощо)

Основою для написання дисертації послужили польові джерела, зібрані автором у 1975-1982 роках у процесі самостійного польового дослідження, необхідність якого була викликана майже повною відсутністю матеріалу на цю тему. Автор ознайомилась з ткацтвом більш ніж у 200 селах Волинської, Рівненської, Житомирської та Київської областей. Окрім того, використано матеріали музейних фондів.

Народна метеорологія — сукупність прикмет, пов’язаних з прогнозуванням погоди, невід’ємний елемент системи народних знань поліщуків. Полісся справедливо оцінюється як одна з архаїчних зон слов’янського світу. Саме поліські свідчення про матеріальну і духовну культуру, мову, громадське і сімейне життя тощо часто для славістів є відправною точкою у реконструкції найдавніших етапів історії слов’ян.

В статті «Обычаи и повѣрья, пріуроченные къ «Велыкодню» подано численні оповіді про звичаї використання «писанок» та «крашанок» на Великодні свята населення Волинської, Подільскої та частково Київської губерній.

Публічна лекція, прочитана Орестом Авксентійовичом Фотинським 11 листопада 1898 р. в м.Житомирі, на користь Товариства допомоги нужденним вихованкам Волинського жіночого училища духовного відомства.

Стаття із журналу “Этнографическое обозрение” за 1899 рік. В ній автор, А. Н. Малинка подає зібрані ним відомості про звичаї та техніки виготовлення писанок та крашанок на Волині. Детальний опис всього процессу від виготовлення фарб, інструменту для писання та самої технології створення писанки. Перелічені всі відомі йому елементи орнаменту та згадані деякі традиції пов’язані з крашанками та писанками.

У книжці висвітлюються різноманітні аспекти природи і матеріальної культури Житомирщини — одного з найдавніших центрів етногенезу слов’янства. Порушуються проблеми збереження унікальних пам’яток природи і культури на території, що зазнала впливу радіаційного забруднення після аварії на Чорнобильській АЕС.

Стаття видатного мистецтвознавця, Павла Жолтовського, який разом із Степаном Таранущенко у 1926-1931 роках брав участь в експедиціях з виявлення та збору пам’яток історії та культури. Він дуже часто просто пішки з фотоапаратом у руках обійшов, досліджуючи Полтавщину, Чернігівщину, Поділля, Полісся, Київщину та Слобожанщину. Їх із Таранущенко унікальні фото, обміри, записи дозволили зберегти пам’ять про культурну спадщину, побут, традиції українського народу. «Ступанієм та п’ядієм обміряв Україну», — згадував учений. Подорожні вражіння про Полісся вийшли в журналі “Всесвіт”, №2 за 1929 рік.

У статті на основі використаних архівних джерел висвітлено питання писанкарства в с. Гладковичі на Овруччи­ні. Відомості про виготовлення фарбованих, розписаних великодніх яєць надходили до Волинського центрального музею, який і розсилав запитальники. Подано матеріал, зібраний членами етнографічного гуртка, що існував при сільській школі.