В народний календар ввійшли етнографічні матеріали зібрані в селах Житомирського Полісся, зокрема в селах Деркачі, Журба, Липські Романи, Довгий Ліс, Мотилі, Нове Шарне, Омельники — із зони відчуження, а також із зони безумовного (обов’язкового) відселення, з яких їх жителі переселилися на чисті від радіоактивного забруднення місцевості.

Книжка охоплює цикл нарисів і статей про усну народну словесність низки етнографічних районів України і етнографічних груп українського народу (гуцулів, бойків, лемків, поліщуків, холмщаків, підляшан), містить дослідницькі судження і спостереження про визначальні прикмети загальнонаціональної спільності і цілісності українського фольклору та його регіональні, локальні риси, особливості міжетнічних взаємозв’язків і взаємовпливів. Розглядаються теоретико-методологічні питання регіональності фольклорної традиції і її наукового дослідження. Видання розраховане на зацікавлення науковців-фольклористіва, студентів-філологів та збирачів і любителів усної народної творчості на місцях.

Поліська хата, починаючи з середини ХІХ ст., була об’єктом не одного дослідження. Її вивчали на предмет архітектурно–конструктивних рішень [8;2;13], технології та техніки будівництва [4], в обрядово–звичаєвих аспектах [5].У 1994–1998 рр. були організовані культурологічні експедиції на Українське Полісся. Зокрема, польові дослідження 1995 р. в селах Овруцького та Народицького районів показали, що, незважаючи на втрату великої кількості давніх пам’яток народного будівництва, ще можна відтворити засади будівництва житла, починаючи від вибору місця до «входини» в хату.

У статті досліджується питання про традиційні уявлення щодо початку, кінця та головних віх осіннього сезону, що у середині ХІХ – ХХ ст. побутували серед населення Житомирського Полісся.

Нарис про евакуацію Журби у травні 1986 го, зокрема, учнів місцевої школи і події, які цьому передували. Це спогади колишніх учнів, я не називаю їх прізвища, проте вони реальні.

Текст та фото люб’язно надано автором.

На основі проведених експедиційних етнографічних досліджень у селах Поліського району Київської області розглядається культура повсякдення українців другої зони відчуження після аварії на Чорнобильській АЕС.

У книзі досліджено поховально-поминальний обрядовий комплексу Полісся. У томі 1 подано опис мовних та предметно-дійових складових цілісного культурного тексту поховального й поминальних обрядів Полісся та інших українських і слов’янських історико-етнографічних регіонів та районів. Окремі елементи поліського поховально-поминального обряду розглянуто на тлі інших явищ слов’янської духовної культури. Усе це спрямоване на з’ясування основи культурного явища та його номініції, що є відображенням давньої картини світу в свідомості носіїв традиційної культури.

До книги увійшли найцінніші і найдосконаліші тексти української магії, народних чаклунських дійств. Цей найменш вивчений шар української словесності сягає своїм корінням у найглибшу язичницьку давнину, ввібравши також елементи християнських уявлень про світ.

Публікація на підтримку пректу “Дослідження поширення діалектів української мови”.  Метою даного дослідження є вивчення сучасного поширення діалектів та рідковживаних слів української мови  за допомогою математичних методів.

Михайло Возняк у зібраних і невпорядкованих з різних причин матеріалах Михайла Пйотровського розпізнав цінне джерело до вивчення духовної культури українців, власне тієї її частини, яку називаємо календарно-побутовою обрядовістю. Ці записи М. Пйотровського з народних уст в опрацюванні М. Возняка слугуватимуть їй чистим джерелом, до якого ще не раз звертатимуться науковці й широкий читацький загал.

Дослідження лексики поліских говорів становить особливу цінність для осмислення історії українского народу та його мови. Це незамінний матеріал для дослідників фольклору та етнографії. До Словника, крім виразно діалектної лексики, включені також деякі олова загальнонародної розмовної мови, що мають цікаві семантичні, граматичні та акцентологічні особливості.