Це друга книга в науково-популярній краєзнавчій серії «Житомирщина: сторінки історії». У другій книзі – «Житомирщина: від ранніх слов’ян до Київської Русі» – розповідається про найважливіші археологічні пам’ятки та історичні події періоду розпаду общинно-родових відносин і зародження держави у східніх слов’ян.

Стаття священника А. Сендульского “Містечко Іскорость Овруцького повіту” змальовує містечко яким воно було в далекому 1880 році. Цікавими є опис археологічних пам’яток, історичних місць та народних переповідок з давньої древлянскої історії.

У статті проаналізовано тексти “Повісті минулих літ”, Київського та Галицько-Волинського літописів з погляду наявності у них згадок про населені пункти Житомирщини та про події, які з ними пов’язані. Доведено, що древлянський край у давні часи не був обійдений увагою перших істориків України.

Дослідження історичних, культурних та природних пам’яток овруцького повіту, надруковане у “Волынские губернские вѣдомости” в декількох номерах за 1854 рік.

Головним результатом Овруцької етнолого-археологічної експедиції Інституту українознавства МОН та Інституту археології НАНУ 2016 р. стали переконливі свідчення на користь неперервного етногенетичного розвитку місцевого населення Овруцького кряжу протягом останнього тисячоліття.

До останнього часу дані про ранні укріплення на території одного із літописних східнослов’ янських об’єднань — древлян були практично відсутні. Фахівці, коментуючи рядки “Повісті временних літ” у яких яскраво описана боротьба древлян із Києвом у середині X ст., задовольнялись лише констатацією самого факту про наявність “градів” у повсталих древлян.

В історії слов’ян важливе місце належить періоду, що отримав у науковій літературі назву “літописні племена”, розселення яких на теренах східнослов’янської держави вінчає майже тисячолітній період слов’янського етногенезу.

Роботами Овруцької археологічної експедиції 1996-2002 pp. серед пам’яток давньоруського часу Словечансько-Овруцького кряжу досліджено кілька окремих давніх населених пунктів, основою яких є укріплені городища.

Матеріал із збірки “Стародавній Іскоростень і слов’янські гради VIII—X ст.” (м. Коростень, 6—8 вересня 2004 p.), присвяченої актуальним проблемам слов’янської і давньоруської археології. Для археологів, істориків, усіх, хто цікавиться дослідженням середньовічних старожитностей.

Статья из книги  Полесье (Лингвистика, археология, топонимика). — М.. 1968. — С. 18—46. Обработка сканированного текста и раскраска изображений: Деревицкий Дмитрий.

Почти все исследователи, занимающиеся вопросами этногенеза славян, в своих теоретических построениях и предположениях придают большое значение Полесью — этой обширной и весьма своеобразной области, находящейся в центре славянского мира.

Фундаментальный свод сведений о дохристианском мировосприятии и обрядности славянских народов. Автор предлагаемой книги – Александр Сергеевич Фаминцын (1841-1896) – не был профессиональным этнографом или религиоведом, он был одним из самых известных в России историков музыки. Именно интерес Фаминцына к истокам русского и славянского песенного фольклора заставил его обратиться к изучению славянского язычества и его следов в народных песнях, заговорах, заклинаниях и других обрядовых текстах. Ссылки на Божества древних славян и другие его работы можно было встретить во многих сочинениях как российских, так и западных историков и этнографов, это сочинение внесло немалый вклад в развитие славяноведения.