Це друга книга в науково-популярній краєзнавчій серії «Житомирщина: сторінки історії». У другій книзі – «Житомирщина: від ранніх слов’ян до Київської Русі» – розповідається про найважливіші археологічні пам’ятки та історичні події періоду розпаду общинно-родових відносин і зародження держави у східніх слов’ян.
Позначка: древляни
Стаття священника А. Сендульского “Містечко Іскорость Овруцького повіту” змальовує містечко яким воно було в далекому 1880 році. Цікавими є опис археологічних пам’яток, історичних місць та народних переповідок з давньої древлянскої історії.
У статті проаналізовано тексти “Повісті минулих літ”, Київського та Галицько-Волинського літописів з погляду наявності у них згадок про населені пункти Житомирщини та про події, які з ними пов’язані. Доведено, що древлянський край у давні часи не був обійдений увагою перших істориків України.
Дослідження історичних, культурних та природних пам’яток овруцького повіту, надруковане у “Волынские губернские вѣдомости” в декількох номерах за 1854 рік.
Головним результатом Овруцької етнолого-археологічної експедиції Інституту українознавства МОН та Інституту археології НАНУ 2016 р. стали переконливі свідчення на користь неперервного етногенетичного розвитку місцевого населення Овруцького кряжу протягом останнього тисячоліття.
Стаття присвячена одному з актуальних завдань слов’янської археології — визначенню кордонів Древлянського племінного союзу.
До останнього часу дані про ранні укріплення на території одного із літописних східнослов’ янських об’єднань — древлян були практично відсутні. Фахівці, коментуючи рядки “Повісті временних літ” у яких яскраво описана боротьба древлян із Києвом у середині X ст., задовольнялись лише констатацією самого факту про наявність “градів” у повсталих древлян.
В історії слов’ян важливе місце належить періоду, що отримав у науковій літературі назву “літописні племена”, розселення яких на теренах східнослов’янської держави вінчає майже тисячолітній період слов’янського етногенезу.
Роботами Овруцької археологічної експедиції 1996-2002 pp. серед пам’яток давньоруського часу Словечансько-Овруцького кряжу досліджено кілька окремих давніх населених пунктів, основою яких є укріплені городища.
Матеріал із збірки “Стародавній Іскоростень і слов’янські гради VIII—X ст.” (м. Коростень, 6—8 вересня 2004 p.), присвяченої актуальним проблемам слов’янської і давньоруської археології. Для археологів, істориків, усіх, хто цікавиться дослідженням середньовічних старожитностей.
Статья из книги Полесье (Лингвистика, археология, топонимика). — М.. 1968. — С. 18—46. Обработка сканированного текста и раскраска изображений: Деревицкий Дмитрий.
Почти все исследователи, занимающиеся вопросами этногенеза славян, в своих теоретических построениях и предположениях придают большое значение Полесью — этой обширной и весьма своеобразной области, находящейся в центре славянского мира.
Фундаментальный свод сведений о дохристианском мировосприятии и обрядности славянских народов. Автор предлагаемой книги – Александр Сергеевич Фаминцын (1841-1896) – не был профессиональным этнографом или религиоведом, он был одним из самых известных в России историков музыки. Именно интерес Фаминцына к истокам русского и славянского песенного фольклора заставил его обратиться к изучению славянского язычества и его следов в народных песнях, заговорах, заклинаниях и других обрядовых текстах. Ссылки на Божества древних славян и другие его работы можно было встретить во многих сочинениях как российских, так и западных историков и этнографов, это сочинение внесло немалый вклад в развитие славяноведения.