Біографія видатного українського графіка, маляра і організатора українського мистецтва на Західно Українських Землях. Автор Святослав Гординський також видатний український митець, знав П. Ковжуна особисто.

(Письмо і. Э. Руликовскаго къ М. Александровичу(1)).
Происхожденіе и родословная Павла Тетеры весьма не ясны, и намъ случилось встрѣтить лишь нѣсколько неопредѣленныхъ намековъ, относящихся къ этому предмету. Это общая судьба многихъ историческихъ дѣятелей, достигшихъ въ теченіи своей жизни значительнаго положенія, но вышедшихъ изъ низшихъ слоевъ общества.

КОВЖУН Павло Максимович (псевдоніми Марія Пеньковська; Половчавський М.; Тамарин П.; Фосняк К.; Холмщанин) – народився  03 (15). жовтня 1896 року в селі Костюшки, тепер село Велика Фосня Овруцького району  Житомирської області.

Ботян Олексій Миколайович – колишній командир диверсійної групи 4-го управління НВКД СРСР, полковник у відставці. Народився 10 лютого 1917 року в селі Чертовічи  Віленської губернії Російської Імперії (нині ця територія входить до складу Республіки Білорусь). Білорус.

Заєць Валерій Іванович (1942-1999) – визначний український кларнетист, диригент педагог. Закінчив житомирське музучилище (клас Мостового І.М.) і Донецький музично-педагогічний інститут (клас Є.Сурженка). Багато років займався педагогічною працею, грав в оркестрі Житомирського музично-драматичного театру, диригував різноманітними музичними колективами Житомирської і Рівенської областей, виховував молодих кларнетистів.

Палій Семен Пилипович (справжне призвіще Гурко) /40-і роки 17 ст. – 1710/. Керівник визвольної боротьби на Правобережній Україні проти польсько-шляхетських загарбників. 1702-1704 р.р. – овруцькі селяни і міщани билися проти польської шляхти в загонах Палія С.П.

Тутковский Павло Апполонович /1858-1930/ видатний український геолог, почесний член Товариства дослідників Волині. Вивчав і досліджував надра Волинської губернії /І в II складі Овруцький повіт/. Протягом 1900-1922 р. детально вивчав геологію Овруцько-Слевечанського кряжу, присвятив йому десятки своїх публікацій. Автор більш 1000 наукових праць, йому було присвоєно науковий ступінь доктора географії /1911/ та доктора мінералогії та геогнозії.