СТАРОДАВНІЙ КОРОСТЕНЬ | І. М. САМОЙЛОВСЬКИЙ

Стаття була надрукована у збірнику статей “Археологія” за 1970, том XXIII.

Вперше Коростень згадується в давньоруському літопису під 945 роком, коли він уже існував як «град» і був головним укріпленим містом східнослов’янського племені древлян з резиденцією їх племінного князя Мала [1].

Якщо назва древлян походить, за літописом, від лісів, від слова «дерево» («зане седоша в лесех»), то походження назви Коростеня не зовсім ясне. У літопису назва цього міста зустрічається з різною транскрипцією: Изъкоръстень, Искоростень, Коростень[2]. Походження назви можна пов’язати з основою «кар» — камінь, гора, вона помітна у назві Карпат (М. Я. Марр) та у старослов’янській назві кам’яної домовини корста. Оскільки городища Коростеня стоять на кам’янистому стрімкому березі р. Уж, а вали його укріплень складались з каменю, напевне тому він і одержав назву міста з стінами із каменю («из кор стень»).

На території древлянської («Деревської») землі топоніміка має слов’янський характер. Тому Коростень і р. Уж мають споріднені назви в різних областях слов’янської землі. Спорідненою з Коростенем назвою є м. Коростишев на Тетереві. На північ від Коростеня є село з тотожною назвою — Коростень (на лівій притоці р. Уборті). Назва Коростень відома з літопису у Новгородській землі [3]. Щодо р. Уж, то річка з такою ж назвою є в Закарпатській Україні. її назва пояснюється місцевим населенням тим, що течія звивається наче змія.

Підступи до м. Коростеня були добре укріплені. При впадінні р. Уж у р. Прип’ять, на березі старої Прип’яті в ур. Гримів є давньоруське городище IX—XI ст., яке охороняло вхід і вихід до міста з боку річки. З другого боку р. Уж, вище Коростеня, біля м. Ушомира також є городище І залишки так званого «Змійового валу», що прикривав підступи до Коростеня з південно-західної сторони. Цей вал, завдовжки 3 км, на березі р. Уж має назву «Вільська гребля»[4].

Коростень був спалений княгинею Ольгою, яка жорстоко помсти- лася за смерть свого чоловіка князя Ігоря, вбитого древлянами під час полюддя[5].

За наказом Ольги над убитим Ігорем була насипана велика могила під Коростенем[6]. За народними переказами могила Ігоря знаходиться на правому березі р. Уж за 8 км від Коростеня у с. Немирівці [7] в ур. «Ігорівна».

У легендах також згадується «Купальня Ольги», «Грот Ольги» (серед скельних печер), «дзеркало Ольги» тощо. Назви ці відомі зараз.

Від літописного міста Коростеня збереглися чотири городища, що розкинулись на високих скелястих берегах р. Уж серед мальовничої місцевості. Вони розташовані недалеко одне від одного (рис. 1). Три з них (І—III) знаходяться на правому березі р. Уж, а одне (IV) —на лівому березі. Топографія городищ в оборонному відношенні надзвичайно вигідна.

Рис. 1. План стародавнього Коростеня: 1 — городища; 2 — могильники.

Найбільше IV городище займає площу біля 9 га (рис. 2). Ще на початку нашого століття воно було досить доброї збереженості. Як повідомляє краєзнавець І. Абрамов, городище було оточене з трьох боків великими валами з великими ровами[8].

З боку річки городище захищено скелястим берегом, з півночі — урвищем, тепер туди врізується широкий кар’єр каменоломні. З півдня городище охоплює яр з струмком у ньому, схили понад яром місцями скелясті, вони заокруглено йдуть від р. Уж і підходять до західної сторони городища, що захищається ровом та валом, висота якого ще до недавнього часу доходила до 3,5 м. Городище мало два виїзди в західній частині.

Проти городища IV, по другий бік р. Уж на широкій гранітній скелі, висотою близько 28 м, розташоване городище І (рис. 3) площею 4500 м2. Городище-скелю з усіх боків оточує вода: з одного боку — р. Уж, з протилежного боку — ставочок та болітце, а з півночі і півдня

Рис. 2. План городища IV: 1 — вал; 2 — сліди валу; 3 — рів.

струмки. На північній частині городища, що збереглася на його схилі, помітні залишки старих ровів та подвійних валів. Декілька років тому вони мали вигляд потрійних.

Ширина валів — 8 к, висота нижнього валу — 2,3 м, середнього — 3,6 му верхнього — 4,2 м. Рови в значній мірі занесені землею, ширина їх зараз близько 5 м, глибина — близько 1 м. На цьому городищі, за народними переказами, колись стояв замок князя Мала[9]. З цим же городищем пов’язується народна легенда про замок княгині Ольги. На південь від городища І, зразу ж за південним струмком Ольшанкою, над р. Уж піднімається високе з великими брилистими гранітними виходами скелясте городище И площею 550 м2 (рис. 4). В його південно- східній частині збереглися вал і в’їзд.

Городище III (рис. 5) розташоване на відстані 1,25—1,5 км від трьох згаданих городищ, над високим скелястим берегом р. Уж, урвистий берег річки має тут вигляд півкола, чим і визначається форма городища. Площа його — 3600 м2. На південному сході помітно конфігурацію валів, пошкоджених при плануванні парку, який був тут раніше. Висота валу — 2,5 м, ширина — 13,5 м. Ширина рову 4,5 м, глибина — 1,35 м. Схил валу з зовнішнього боку —45° (рис. 6). У насипу валу помітно чотири шари землі: в основному пісок і глина на гранітному грунті. Сліди в’їзду на городище простежуються в південно-східній частині.

Рис. 3. План городища 1 (1924 р.)
Рис. 4. План городища II

Під городищем, над водою, у стрімкому скелястому березі є природні скельні печери — гроти, які в давні часи могли використовуватися для житла.

Біля коростенських городищ, крім окремих великих могил, було декілька курганних слов’янських могильників. Раніше біля Коростеня нараховували 300 курганів [10]. На високих місцях, по лівому і правому берегах р. Уж, знаходиться шість курганних груп (рис. 1).

Перша група курганів знаходилася по Овруцькому шляху у напрямку до с. Пашини, в урочищі «Маліни», на північний захід від IV городища. У цій групі було три досить великі кургани[11]. Зараз, з поширенням міського будівництва, від них не лишилося й сліду.

Рис. 6. Городище III. Розріз валу на східному краю (1934 р.): 1 —світло-жовтий пісок; 2 — темно-сірий пісок; 3 — світлий глиняно- піщаний шар; 4 — темний глиняно-піщаний шар; 5 — граніт.

Друга група курганів розташована на південний захід від городища IV, на деякому віддаленні від нього, біля залізничної станції. В цій групі раніше нараховувалося 62 кургани, із них три великих. Зараз збереглося лише декілька могил, здебільшого попсованих сучасними випускними похованнями.

Третя група курганів знаходиться на правому березі р. Уж на південний схід від городища І і II, біля шляху на с. Ходаки, де збереглися окремі могили. Раніше їх тут було 18; окремо від цієї групи, ближче до рудяного болота, стояло ще два великих кургани.

Четверта група складалася з 116—120 курганів, містилася вона серед старого дубового лісу на правому березі р. Уж, між городищами II і III, теж біля шляху на с. Ходаки. Від цієї групи курганів помітні лише сліди.

П’ята група курганів розташовувалась на лівому березі р. Уж, по колишній вулиці Людовецького, біля дерев’яного мосту через р. Уж на горбі, де до 1926 р. ще стояв великий курган з величезним дубом на ньому.

Шоста група (32 кургани) розкинулась на невеличкому плато понад старим шляхом із Коростеня в с. Хотінівку, на полі за 1,5 км на південний схід від городища III. Значна кількість курганів цієї групи розорана і знищена після вирубки лісу; від них лишилися світлі плями.

Межа стародавнього Коростеня проходила за городищами (I, II, III) понад могильниками № 2, З І 4, охоплювала III городище, утворюючи велике напівколо у північно-західному напрямку, і підходила до могильників № 3, 5, 2 та 1 [12]. Отже, площа давнього міста уявляється досить великою. Таких розмірів Коростень міг досягти не одразу, а протягом довгого часу свого розвитку.

Археологічному вивченню стародавнього Коростеня приділялось небагато уваги. Крім розкопок розвідкового характеру[13], систематичних досліджень в Коростені власно не провадилось, хоча місто І привертало до себе увагу давно. Ще в 1845 р. В. Сивицький, співробітник «Временной Комиссии для разбора древних актов» у Києві, провадив розкопки в Коростені, але розкопки тоді зводилися, як це видно з його звіту, поданого в Комісію, до розшуків скарбів десь біля річки, що за місцевими переказами були закопані древлянами під час облоги міста княгинею Ольгою [14].

Розкопки городищ розпочалися у 1925 р. Коростенським окружним музеєм краєзнавства, коли виникла загроза знищення цих археологічних пам’яток. Розвідковими розкопками на городищі І, у верхньому гумусовому шарі товщиною 10—40 см виявлено численні фрагменти посуду слов’янського типу, окремі знахідки залізних виробів та вісім житлових заглиблень. Останні являли собою чотирикутні ями з сторонами близько 3 м, в яких знаходився шар попелу та вугілля товщиною 15— 20 см. Навколо них траплялись кістки дикого кабана, барана, коня, бика. Серед покидьків знайдено уламки скляних браслетів, намисто з сердоліку тощо. Були знайдені залізні ножі, кресала, долота, швайки, шила, ковальські обценьки, наконечники бойових списів, стріли, бойова сокира (рис. 7). Найчисленнішими з знахідок є кераміка. Керамічні вироби виготовлені на гончарному крузі, серед них є вироби, прикрашені орнаментикою слов’янського типу. Було знайдено також два великих та 15 дрібних уламків кам’яних жорен і 22 уламки кам’яних брусочків. Під верхнім культурним шаром залягав нижній культурний шар з жовтувато-білим піском (ЗО—50 см товщини), під ним жовта глина (10— 15 см товщини), а ще нижче — гранітна жорства з переходом до рожевого граніту коростенського типу.

В нижніх нашаруваннях траншей, прокопаних по всій площі городища, спорадично зустрічались уламки керамічних виробів неолітичного часу, з ялинковим орла ментом; серед них знайдено глиняний гудзик (з діркою) на півсферичної форми з мотузковим вдавленим орнаментом. Також у шару піску зустрінуті вироби з кременю [15]. В культурному шарі були знайдені уламки товстостінного посуду з погано вимішаної глини, з домішками мушлів, кварцевого піску, з хвилястим орнаментом [16]. При переломі черепок дає велику раковистість. Подібний орнамент зустрічається на ліпленому від руки посуді часів ранніх слов’ян.

Рис. 7. Інвентар з городища І (розкопки 1925 р.)

У 1934 р. на городищі І було знайдено залізні цвяхи, орнаментовий горщик, фрагменти глиняного посуду тощо[17].

На городищі II у 1934 р. науковими співробітниками Інституту матеріальної культури УАН розкопано напівземлянку (5X5,5 м) з центральним вогнищем і численним інвентарем X—XII ст.: залізні сокири, тесла, долота, точила, жорна, уламки посуду, пряслиця тощо.

У розкопі 10X10 ж, що закладено в південно-східній частині городища, В. К. Гончаровим було розкрито житлову кліть, яка заходила у земляний вал з внутрішнього боку городища. Кліть була рублена в обло і мала сліди пожежі. Кліті чергуються з терасами такої ж конструкції, закладеними каменем і засипаними піском.

На городищі II знайдено уламки жорен з пісковику і шиферу, уламки серпа, обгоріле просо, пряслиця шиферні й глиняні, посуд, серед якого е з клеймами на дні, фрагменти скляного посуду, кістяні вироби, залізний шлак та металеві вироби — ножі, кресала, ножиці для стрижки овець, цвяхи, гачок на велику рибу, дужки, в’юшки, стріли, шпори[18].

У 1940 р. Інститутом археології АН УРСР (В. К. Гончаров і В. Й. Довженок) були проведені розвідкові розкопки на II Коростен- ському городищі. Розкопками встановлено наявність двох культурних нашарувань: верхнього — з гончарним посудом XI—XII ст. та нижнього— з ліпленим від руки посудом VIII—IX ст. При розрізі валу у південно-східній частині городища було виявлено, що його збудовано з каміння, пірамідально складеного на піску і присипаного зверху землею[19].

Розкопки Інституту історії матеріальної культури УАН, за участю Коростенського музею, у 1934 р. встановили на III городищі три культурних нашарування: неолітичної доби (крем’яні вироби, уламки посуду); ранньофеодальної (уламки слов’янського посуду, прикраси, пряслиця тощо); литовської (виявлено в землі згорілу будівлю XVI ст. засипану внутрішнім зсувом валу[20]).

На городищі III у 1934 р. при земляних роботах знайдено скарб срібних речей, що зберігається у Київському Державному історичному музеї. Знахідки, виявлені на цьому городищі, подібні до речового матеріалу, зустрінутого на Інших коростенських городищах. Тут також знайдено залізну руду, шлаки, різноманітні залізні вироби (уламок залізного серпа, ножі, стріли), уламки шиферного жорна, пряслиць, скляних браслетів різного кольору, посуду, в тому числі полив’яного та з клеймами на дні, кістки тварин.

На городищі IV археологічні дослідження не провадились. Культурний шар городища перекопаний і знищений. Під час оранки та різних земляних робіт на ньому нерідко зустрічалися різноманітні вироби, в тому числі й мідні хрести-енколпіони, залізні речі і особливо багато шиферних пряслиць[21].

С. С. Гамченко на своєму плані Коростеня відмічає сліди ще городища V, яке на його думку, було біля городища II на правому березі р. Уж [22].

Коростенські могильники досліджені дещо краще, ніж городища. На них звернув увагу ще В. Б. Антонович. У 1887 р. у першій групі курганів з 68 могил він розкопав п’ять. Кістяки лежали на спині з простягнутими ногами, головою на захід, вище горизонту 50 см. Одна могила була порожня, очевидно, вона являла собою кенотаф. З побутових речей було знайдено залізний ніж, дужку та три залізних обручі від відерця, п’ять срібних та одне мідне кільце і один срібний перстень [23].

У 1900 р. Ф. Р. Штейнгель у цій же групі нарахував тільки 59 курганів, з яких їм розкопано п’ять. Кістяки — витягнуті на спині, орієнтовані головою на захід; один курган був порожній. Очевидно це кенотаф.

Інвентар, що супроводжував поховання, був дуже бідний: уламки від посуду, плетене срібне кільце і залізні цвяхи від домовини.

За характером поховального ритуалу та. знайдених речей, поховання першої групи курганів належать до язичницьких часів [24]. С. С. Тамченко схильний був датувати могильник IX—XI ст.

С. С. Гамченком у 1924 р. був розкопаний курган з четвертої курганної групи. В ньому виявлений жіночий кістяк у видовбаній дубовій колоді, прикритій віком. Праворуч кістяка, біля ніг і плечей, стояло два гончарних горщики з лінійним орнаментом, а ліворуч — третій. На пальці правої руки знаходилось срібне кільце [25].

У 1925 р. Коростенським музеєм провадились розкопки християнського некрополя (кам’яні хрести стародавніх форм) розташованого на схід від городища III. Розкопками виявлено вісім поховань перших часів християнства на Коростенщині, серед них знайдені поховання у видовбаних колодах. У 1926 р. науковими співробітниками цього ж музею було розкопано у шостій групі курганів два кургани, що стояли поруч. Навколо першого кургану був рівчак шириною 2,17 м, глибиною 0,15 м, з зовнішнім валом по краю. Висота кургану 2,15 ж, окружність — 39,5 ж. Насип кургану заповнений валунним камінням, яке в центрі утворювало сторчовий стовп з прошаруванням глини. Понад підошвою кургану йшло рідке коло каменів, друге коло з каменю охоплювало кістяк. Такого роду явище зустрічається у новгородських жальниках (так звані кам’яні могили) та сопках. Кістяк поганої збереженості, довжиною 1,86 ж, орієнтований головою на південь, випростаний на спині з руками схрещеними на животі лежав на підсипці товщиною 35 см. У підсипці також виявлений камінь. Від домовини залишилися залізні цвяхи. Біля ніг кістяка лежала купка попелу. Інвентар поховання: уламок залізного серпа, брусочок, мідна застібка, кругле кільце, шматки обробленої шкіри, залізний кубічний предмет невідомого призначення. Другий розкопаний курган був менший. Кістяк теж погано зберігся. Небіжчик орієнтований головою на південний захід. В центрі кургану була помітна попеляста пляма. В цій же групі було досліджено ще й третій напівзнищений курган, де були помітні залишки стовпа, зробленого з уламків гранітних глиб з прошаруванням глини. Тут знайдено шиферне пряслице [26]. У 1934 р. співробітниками Коростенського музею у могильнику № 5 було виявлено понад 15 поховань-з інвентарем, які умовно датуються XIV—XVI ст. Вони знаходилися безпосередньо під рослинним шаром. Біля цих поховань тоді ще зберігся один курган. Тут же, на глибині 1,10 м, зустрінуто поховання без інвентаря. В одному випадку при похованні знайдено чотири цвяхи; одне поховання трапилося у колоді, одне у домовині [27].

У 1847 р. М. Піотровський, за дорученням «Комиссии для разбора древних актов», зробив спробу розкопати могилу, відому під назвою «Могила Ігоря» (під Коростенем), заввишки близько 10 м. Під час її розкопок було знайдено уламки глиняного посуду, вугілля, кістки тварин, залізні наконечники стріл [28]. Як довідуємося від М. А. Максимовича, «стрілами було обстріляно дно» в могилі Ігоря. Проте самих останків не виявлено. Розкопки такої великої могили були неповні, недосконалі. До нашого часу могила Ігоря збереглася погано. Не раз шукачі скарбів копали могилу і це призводило до її руйнування. Між іншим, Л. Крушинський передає звістку, що за народними переказами в цій могилі було знайдено щит лицаря [29].

Крім типових древлянських поховань з трупопокладанням у Коростені, та його околицях зустрінуто й Інший варіант поховань слов’янського часу— трупоспалення [30]. У 1847 р. біля Коростеня було: розкопано велику могилу з рештками трупоспалення . Другу могилу з трупоспаленням було виявлено в Коростені перед 1880 р. Вона знаходилась у заглибленні між двома скелями [31] .

На лівому березі р. Уж біля так званої Купальні Ольги, над колишньою вулицею Людовецького, В. В. Хвойкою було виявлено у 1911 р. два великі кургани на місці епіпалеолггичної стоянки. Один з них розкопано В. В. Хвойкою повністю. В насипу кургану на різній глибині було виявлено дев’ять трупопокладень, а на рівні горизонта — одне трупоспалення [32] . В. В. Хвойка датував курган VIII—X ст.

У 1926 р. Коростенським музеєм краєзнавства на схід від городища І було розкопано могилу з трупоспаленням. Розміри могили: висота— 1,45 м, окружність — 61 м. На глибині 10—14 см від поверхні кургану стали помічатися плями з попелом та вугіллям, які поступово збільшувалися. У деяких з них зустрічалися дрібні перепалені кістки тварин, а в інших, крім того, були покладені ще шматочки охристої глини. У насипу кургану знайдено два пряслиця з серицитового лупаку, одне глиняне, два череп’яних кружечки, один кружечок з діркою, орнаментований скорописним орнаментом та вдавленими рівнобіжними лініями. На глибині 1,4 м відкрито вогнище від трупоспалення. Воно було заповнене дрібними шматочками охри та великою кількістю дрібних уламків перепалених кісток. На краю плями було знайдено дві тоненькі мідні арабські монети. Поруч з ними знайдено уламки ще двох перегорілих монет. Одна з них мала дві дірочки для підвішування до намиста [33].

Таким чином, речовий матеріал з городищ і могильників датується IX—XII ст. Він дає певне уявлення про культуру, побут та виробництво мешканців Коростеня.

Серед місцевого населення, судячи з знарядь праці та відходів виробництва, були розвинені, насамперед, такі галузі ремесла, як обробка дерева і заліза. Мешканці Коростеня займалися землеробством і скотарством. Знахідки ювелірних виробів та арабських монет свідчать про торговельні зв’язки Коростеня з іншими давньоруськими містами.

Можна вважати, що давній Коростень як провідний центр древлянської землі відігравав значну роль в економічному та культурному розвитку Київської Русі.

 

Примітки

  1. ПСРЛ, т. І, Л., 1926, стор. 55—58; 1945 р, ЗО грудня м. Коростень Житомирської області відзначив свій тисячолітній ювілей.
  2. Подібна різноманітність помітна і в передачі назв інших давніх міст, наприклад, Києва (Куяба, Кіава, Кітава тощо) або Овруча (Вручій, Овручій, Овручов тощо).
  3. ПСРЛ, т. IV, СПб., 1848, стор. 242.
  4. В. Б. Антонович. Археологическая карта Волынской губернии.—Труды XI С. М., 1901, II
  5. в ПСРЛ, т. І. Л., 1926 стор. 55.
  6. в ПСРЛ, т. І. Л., стор. 55.
  7. В. Б. Антонович. Археологическая карта Волынской губернии, crop. ІЗ—14.
  8. Иван Абрамов. По волынским захолустьям. На развалинах Коростеня. — Живая старина, 1906, вып. II. СПб., 1906, стар. 154.
  9. Сборник топографических сведений о курганах и городищах в России. Волынская губ. XII, СПб., стор. 91.
  10. Сборник топографических сведений о курганах и городищах в России. Волынская губ. XII, СПб., стор. 91
  11. Волынские Епархиальные ведомости. Житомир, 1880, № 7, стор. 363.
  12. С. С. Г амченко, Археологічні першоджерела м. Коростеня і його околиць. 1930. Науковий архів ІА АН УРСР
  13. Розкопки на І городищі в 1925 р. провадив Ф, А. Козубовський, а на II і III городищах — в 1934 та в 1940 рр. — В. И. Довженок та В. К. Гончаров разом з Коростенським окружним музеєм краєзнавства. Городища розкопував теж Ф. М. Мовчанівський.
  14. Київський Центральний Архів давніх актів, фонд археологічної комісії, спр. 82, арк. 303—307. Під час Великої Вітчизняної війни архів згорів.
  15. Ф. А. Козубовський. Записки про досліди археологічні коло м. Коростеня року 1925. Коростень, 1926.
  16. Архів Коростенського музею краєзнавства.
  17. Наукові записки Інституту матеріальної культури УАН, кн. З—4. К., 1935, стор. 103—104.
  18. Щоденник археологічних досліджень в м. Коростені, 1934. Науковий архів ІА АН УРСР.
  19. Л. М. Славин. Результаты археологических экспедиций АН УССР в 1940 г. Науковий архів ІА АН УРСР.
  20. Наукові записки Інституту Історії матеріальної культури УАН, стор. 104.
  21. Иван Абрамов. Вказ. праця, стор. 154
  22. С. С. Г а м ч е н к о. Археологічні першоджерела м. Коростеня,
  23.  В. Б. Антонович. Раскопки в стране древлян. — МАР, № 11. СПб., 1893,
    стор. 74—75. Речі з курганів у Коростені перераховуються в книзі «Каталог выставки XI АС в Киеве» (№ 1144—1194 «а»), де під № 1154 «а» відмічено «обломки глиняных сосудов, частью сделаных на круге, частью более первобытной выделки».
  24. Ф. Р. Штейн гель. Раскопки курганов в Волынской губернии, произведенные в 1897—1900 гг. —АЛЮР. К., 1904, М„ № 4—5, 156—168, 182.
  25. С. С. Гамченко. Раскопки на Волыни в 1924 г. Науковий архів ІА АН УРСР.
  26. Коротке повідомлення за археологічні досліди на Коростенщині року 1926.
    Архів Коростенського музею краєзнавства.
  27. Щоденник археологічних досліджень в Коростені 1934 р. Науковий архів’ ІА АН УРСР.
  28. Иван Абрамов. Вказ. праця, стор. 154.
  29. Л. Крушинский. М. Искорость. Волынские губернские ведомости; Житомир, І849, № 49.
  30. А. А. С п и ц ы н. Обозрение некоторых губерний и областей России в археологическом отношении. — ЗРАО, т. XI, вып. I и II, новая серия. СПб., 1899, XXIII, Волынская губерния, стор. 285.
  31. А. Сендульский. Местечко Искорость, Волынские епархиальные ведомости, № 7, 1880, стор. 362.
  32. В. В. Хвойка. Раскопки курганов в м. Искорости, Рукопис. Науковий архів ІА АН УРСР; Хроніка археології та мистецтва, ч. II. К., 1930, стор. 10—15.
  33. Коротке звідомлення за археологічні дослідження на Коростенщині року 1926. Архів Коростенського музею краєзнавства.