«ЖИВОПИСНЫЙ ПЕЙЗАЖ»

Овручский кряж — это плато, приподнятое на  высоту 120—150 м над окружающей заболоченной равниной припятьского Полесья. Воды двух рек с исконными славянскими именами — Словечна и Норынь — берут тут свое начало и омывают кряж. Мощные лессы образовали питательный фундамент, на котором растут широколиственные леса. А вокруг — сосняки, болотные березки, осока, торфяники. Поэтому кряж иногда называют островом.

Ім’я Героя Радянського Союзу О. М. Сабурова добре відоме читачам.
У роки Великої Вітчизняної війни він командував партизанським з’єднанням, яке за завданням Центрального Комітету партії здійснило 600-кілометровий рейд з Брянських лісів на Правобережну Україну.

Про події тієї пори розповіли книги автора «За лінією фронту», «Таємничий капітан», а також виданий 1970 року «Воениздатом» двотомник «Отвоеванная весна».

Українське видання «Відвойованої весни», що ввібрало всі факти і події, змальовані у названих книгах, розповідає про формування і зміцнення партизанського з’єднання під командуванням О. М. Сабурова, про ратні подвиги народних месників на Брянщині та Україні, про повоєнну долю героїв.

В даному уривку йдеться про звільнення міста Овруча силами партизанських загонів від німецько-фашистських загарбників.

Вони утверджували владу Рад на Овруччині

На другому поверсі районного будинку культури широко розкриті двері до залів Історико-краэзнавчого музею, що носить почесне звання “народний”. На стендах музою експонати, які розповідають про буремні 1917—1921 роки. Документи, події, люди.

Походження княгині Ольги невідоме, як і хронологія її життя, де безперечною датою можна вважати лише дату смерті, зафіксовану церковним літописцем. Повість временних літ відносить шлюб Ольги та Ігоря до 903 року. При цьому літописець вагається, описуючи її походження: «от Плескова», «… Неци же глаголють, яко Олгови дщи бе Ольга». За пізнішим Іоакимовим літописом Ольга була родом з Ізборська з роду Гостомисла. Оскільки ім’я Ольга прямо пов’язане з Олегом, існує версія, що вона була його дочкою (Helga).

ДО ВАС моє слово, Жителі древнього Овруча. Хочу нагадати вам той листопадовий ранок, коли у місто увійшли партизани і вигнали з нього гітлерівців. Сьогодні у світлий і радісний день нашого свята разом з вами я з великою гордістю згадую своїх друзів по боротьбі, партизанів з’єднання Героя Радянського Союзу генерал-майора 0. М. Сабурова — комуністів Миколу Мартим’янова. Василя Курочкіиа, комсомольців Василя Волчка, Степана Павленюка і Олександра Бивалова.

Русский лес в годы  великой Отечественной войны был лучшим домом для партизан: зеленая крыша, кроны деревьев надежно прикрывали лагерь, как летом, так и зимой.  Щитом нашего партизанского – отряда, которым командовал В. А. Карасев (впоследствии партизанское соединение имени Александра Невского), был большой хвойный бор на границе Гомельской области Белоруссии к Житомирской Украины.