Козацькі часи | |
У 1594-1596 рр., коли на Україні розгорілось селянсько-козацьке повстання під проводом С.Наливайка, багато міщан пішло в загони гетьмана Г.Лободи, який приєднався до повстанців. Окремі овруцькі міщани навіть командували загонами.
На цей же період припадає початок діяльності одного з перших козацьких ватажків, уродженця Овруча Євстафія (Остапа) Дашкевича, який своєю звитягою і організаторськими здібностями досяг постів Литовського воєводи, потім Черкаського та Канівського старости. Під його керівництвом озброєні рушницями і шаблями козаки були сформовані в сотні і полки – прообраз майбутніх військово-адміністративних одиниць в часи Б.Хмельницького. Овруцькі міщани і селяни взяли активну участь у визвольній війні 1648-1654 рр. Вже в 1648 р. тут було створено козацький полк на чолі з І.Голотою (понад 6 тис.чол.), який і вигнав поневолювачів з міста, знищив усі актові книги із записами повинностей і боргів селян та міщан, брав участь в кровопролитних боях під Загальцями і Лоєвом. В цих же роках очевидець писав, що “і овручан особливий полковник заставав, до которого усе Полесся належало”. Цим полковником був Наталчич, призначений Б.Хмельницьким. А ще тут частенько бував генеральський писар українського війська, овручанин Іван Вигівський (с.Вигів нині Коростенського району належало до Овруча), який після визвольної війни був українським гетьманом.
В 1664-65 рр. в Овручі вибухнуло антипольське повстання, на чолі якого стояв овруцький же полковник Дем’ян Васильович Децик. Його повстанські загони визволили багато міст і сіл Північної України і встановили тут (на жаль, ненадовго) козацьке самоуправління. В цих же роках стає широко відоме і на Україні, і в Польщі ім’я Юрія Немирича (1612-1659 рр.) – сподвижника Івана Виговського, уродженця Овруча, політичного і військового діяча, людину рідкісних знань, яка успішно навчалась в Лейденському, Паризькому і Оксфордському університетах. Був він Овруцьким старостою, Київським підкоморієм і каштеленом. Підготував проект Гадяцької (1658 р.) угоди про автономію України. А життя ішло вперед. Року 1684 бургомістр Овруча Герасько Митюхин-Москаленко, не витримавши образ щодо свого українського походження, закликав міщан не коритись польській владі, рішуче винищувати ненависну шляхту. У відповідь селяни с.Яскевич (нині Яцковичі) спалили маєток шляхтича Вентурія Ганського, поранили кількох шляхтичів, а одного вбили. Для придушення народних виступів в район Овруча були направлені регулярні частини кварцяного війська. Втім, це полум’я народне згасло ненадовго. В 1702-1704 рр. овруцькі селяни і міщани хоробро бились проти польської шляхти в загонах С.Палія. Особливої гостроти набрала боротьба під час гайдамацького руху в 20-60-х рр. ХVІІІ ст.
В червні 1720 р. повсталі розгромили Овруцький замок (і не врятували шляхту ні “бронь огниста”, ні башти муровані), костьол та домініканський монастир. Палали маєтки і в 1750 р.. Злякана шляхта, побоюючись гайдамацьких засідок на шляхах, відсиджувалась за нововідбудованими мурами Овруцького замку. Особливий страх у них викликав загін на чолі з І.Подолякою. А ще багато овручан бились в загонах повстанців у Радомисльському повіті. |