БІГУНЬ — село, центр сільської Ради, розташоване за 38 км на захід від районного центру, за 23 км від залізничної станції Велідники, на автошляху Овруч – Кованка. Дворів — 501. Населення — 2090 чоловік. Сільраді підпорядковані села Делета й Селезінка.
Поселення на території села існувало з давніх часів, однак документальна згадка про нього вперше трапляється у 1545 році в Люстрації Овруцького замку, де зазначено, що село, поруч із сусідніми Тхорином, Листвином та Можарами входило до Каменицької волості, яка належала капітулу Віленського костьолу.
Станом на 1885 рік у колишньому власницькому селі Словечанської волості Овруцького повіту Волинської губернії мешкало 900 осіб, налічувалось 98 дворових господарств.
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1471 особи (745 чоловічої статі та 726 — жіночої), з яких 1425 — православної віри.
Радянську владу встановлено в січні 1918 року. Під час тимчасової німецько-фашистської окупації населення Бігуня брало активну участь у партизанському русі, за що карателі в січні 1943 року живцем спалили 150 жінок, стариків та дітей. У листопаді цього ж року село було визволене від гітлерівських загарбників партизанським з’єднанням О. М. Сабурова.
На фронтах Великої Вітчизняної війни та в партизанських загонах 700 жителів села билися проти німецько-фашистських загарбників. 599 нагороджено орденами й медалями. Уродженець с. Селезівки П. А. Рослик за героїзм, виявлений під час визволення Румунії, удостоєний звання Героя Радянського Союзу. 500 чоловік загинуло смертю хоробрих. У 1965 році на їх честь встановлено пам’ятник.
