ДО ПИТАННЯ ПРО ПРИРОДНІ УМОВИ ІСНУВАННЯ СЕРЕДНЬОВІЧНИХ ПОСЕЛЕНЬ НА ОВРУЦЬКОМУ КРЯЖІ (за палінологічними даними)

Актуальність проведення комплексних археолого-палінологічних досліджень на території Овруцького кряжу зумовлена своєрідністю та унікальністю його природних умов (складна геологічна будова; різноманітність ландшафтів; надзвичайна виразність орографії; багатство флори та рослинності; наявність у складі рослинного покриву різновікових реліктових видів; різноманітність цінних історико-археологічних пам’яток та ін.).

За даними, які наводить Г. К. Смик, флора регіону нараховує 1180 видів судинних рослин і на кількісному рівні наближається до дикорослої флори (1184 види), яка в цілому репрезентує Житомирське Полісся [16].Надзвичайно важливо зазначити, що флора Овруцькогокряжу має чіткі реліктові риси досить складного характеру. Так, до її складу входять як теплолюбні реліктові види (Hedera helix L.,Rhododendron luteum Sweet., Quercus petraea(Mattuschka) Liebl. та ін.) [1,4,6; 13—15; 20], такі бореальні та арктобореальні релікти (Listeracordata (L.) R. Br., Carex pausiflora Lightf.,Huperzia selago (L.) Bernh. ex Schank et Mart.,Phegopteris connectilis (Michx.) Watt та ін.) [1].Особлива перспективність археолого-палінологічних досліджень на Овруцькому кряжі полягає в тому, що їхні результати є складовою частиною комплексного обґрунтування необхідності створення в регіоні заповідних територій, що є цінними в історико-археологічних та природно-ландшафтних аспектах [19]. Важливо зауважити також, що розбудова еко мережі України передбачає оптимізацію її природно-заповідного фонду. Так, за останніми даними планується створення в Житомирській області природного заповідника “Словечанський кряж” [11]. Таким чином, палінологічні дані, які є основними для реконструкції етапів розвитку рослинності регіону,її змін у просторі та часі під дією природних та антропогенних факторів, є надзвичайно важливими при обґрунтуванні необхідності створення заповідника “Словечанський кряж” —скарбниці унікальних ботанічних об’єктів.

Під час археологічних розкопок на середньовічних поселеннях Овруцького кряжу в 1996—1997 роках кандидатом історичних наукА. П. Томашевським було відібрано зразки для палінологічних досліджень. Загальновідомо, що результати спорово-пилкового вивчення відкладів культурних шарів археологічних пам’яток створюють надійну основу для визначення ступеняі характеру впливу на довколишнє середовище антропогенного фактора та одночасно дозволяють проводити й деталізувати реконструкції палео-екологічних умов у минулому [5, 7,18]. Матеріал наших спорово-пилкових досліджень представлено двома зразками з культурних шарів середньовічного поселення Городець(Овруцький р-н Житомирської обл.). Перший зразок (№ 8а) було відібрано з культурного шару в урочищі Городище (зачистка 1996 p.), другий зразок (№ 86) — з культурного шару в урочищі Городки II (шурф, 1997 р.). За археологічними даними А. П. Томашевського вік цих культурни хшарів з давньоруського поселення Городець датується другою половиною XIII — початком XIV ст. н. е. За часів давньоруської держави X—XIII ст. н. е. на території Овруцького кряжу існувало окреме удільне князівство (волость) і з центром у місті Вручій (сучасний Овруч). Це князівство відігравало виключно важливу роль в економічному житті Русі та суміжних держав переважно завдяки видобуванню пірофіліту (шиферу).

Зразки для спорово-пилкових досліджень оброблялись за методикою В. П. Гричука [12] із застосуванням важкої кадмієвої рідини з питомою вагою 2,0, 2,1 та 2,2. Вміст пилку та спор у складі спорово-пилкового спектра (СПС), який характеризує зразок № 8а, був набагато меншим,ніж у СПС зразка № 86 (відповідно 147 та 2531 мікрофосилія). Слід зауважити, що аналіз кожного зразка припинявся з того моменту, коли вжене траплялися для визначення пилок та споринових таксонів.

Отримані дані свідчать, що у складі СПС з відкладів культурного шару в урочищі Городище(зразок № 8а) переважає пилок трав’янистих рослин (72,1 % ) . У складі пилку трав домінуєпилок представників Chenopodiaceae (15%) з помітною участю Аріасеае (10,2 %) та Typha sp.(9,5 %). У формуванні СПС бере також участь пилок Brassicaceae (8,2 % ) , дикоростучих (2,7 %)та хлібних злаків (6,8%), Artemisia sp. (6,1 %),Asteraceae (4,8 % ) , Polygonaceae (2,0 %), Lami-асеае (1,4%). Поодиноко трапляються пилкові зерна Cyperaceae, Rosaceae, Pyrolaceae та Сагуо-phyllaceae. Сума пилку деревних та чагарникових порід складає 27,9 % по відношенню до пилку трав’янистих рослин. У складі пилку деревних порід переважає пилок Pinus sylvestris (8,2 %)з участю Betula pendula та Betula pubescens —7.5 %, Quercus sp. (4,1 %), Alnus incana та Alnusglutinosa — 2,7 %, Picea sp. (2,0 % ) , Ericaceae(1,4 % ) . Ідентифіковано також поодинокі пилкові зерна Carpinus betulus, Fraxinus sp. та Ulmussp. Сума спор вищих спорових рослин (Bryales,Lycopodium clavatum, Sphagnum sp.) складає2.6 % по відношенню до загальної суми пилку. Серед спор домінують представники порядку Bryales. Встановлено, що список палінофлори,яку репрезентує цей СПС, нараховує ЗО таксонів різних рангів (1 порядок, 12 родин, 9 родівта 8 видів). Можна дійти висновку, що в палінологічній характеристиці зафіксовано значний вплив антропогенного фактора на природну рослинність,який знайшов своє відображення нарівні типу СПС.

У складі СПС з відкладів культурного шару в урочищі Городки II (зразок № 86) переважає пилок деревних та чагарникових порід (86,5 %).Високий вміст пилку в СПС та високий ступінь його збереженості забезпечили можливість визначень пилкових зерен до родового та видового рівнів. Пилок деревних порід представлений в основному Pinus sylvestris (61,6%) з участю пилку Quercus sp. (в тому числі Quercus robur таQuercus petraea) — 15,1 %. Слід зазначити, що у складі СПС ідентифіковано залишки пиляків Quercus petraea (по 6 та 8 пилкових зерен). Загальнасума пилку широколистяних порід(Quercus robur, Quercus petraea, Acer sp., Acerplatanoides, Carpinus betulus, Tilia cordata, Ulmussp.) складає 18 %. Вміст пилку Betula sp. (в тому числі Betula pendula та Betula pubescens) складає2,3 %, Alnus sp. (в тому числі Alnus incana таAlnus glutinosa) — 1,3 %, Salix sp.— 0,4 %, Piceas p .— 0,2%. Небагато визначено пилку Juglansregia та представників родини Malacaeae. У складі пилку чагарникових порід ідентифіковано пилок Corylus avellana (0,8 % ) , Rhamnus sp.(0,5 %), Ericaceae (в тому числі Calluna vulgarisта Rhododendron luteum) — 0,5 %, Euonymus sp.(0,2 %) та Sambucus sp. (0,1 %). Сума пилку трав складає 13,5 %. У складі пилку трав переважає пилок представників різнотрав’я (6,3 %) з участю Chenopodiaceae (2,8%), Asteraceae (1,5%),Cyperaceae (1,1 %), Роасеае (0,9 %), Artemisia sp.(0,8 % ), водних рослин (0,1 %). Серед пилку представників родини Роасеае ідентифіковано пилкові зерна групи Cerealia (хлібні злаки). Встановлено,що у складі СПС помітною була роль представників бур’янової флори (Atriplex tatari-са, Chenopodium album, Chenopodium botrys,Chenopodium polyspermum, Cichorium intybus,Agrostemma gittago, Convolvulus arvensis, Chelidoniummajus, Polygonum aviculare, Polygonumconvolvulus та ін.). Сума спор вищих спорових рослин складає 11,5 % по відношенню до загальної суми пилку. Ідентифіковано спори представників Sphagnales (Sphagnum sp.) — 4,6 %,Polypodiales (Pteridium aquilinum, Polypodiumvulgare, Dryopteris filix-mas, Athyrium filix-femina)— 2,8 %, Bryales— 1,5 %, Lycopodiales (Lycopodiumannotinum, Lycopodium clavatum, Lycopodiellainundata, Huperzia selago) — 1,3 %, Hepaticae— 1,1 %, Equisetales — 0,1 % тa Ophioglossales(Botrychium lunaria) — 0,1 %. Встановлено, що список палінофлори, яку репрезентує СПС з відкладівкультурного шару в урочищі Городки II,нараховує 101 таксон (2 порядки, 34 родини, 22роди та 42 види). Ми проаналізували також кількісні співвідношення участі пилку деревних порід та трав’янистих рослин у складі досліджених СПС. Для порівняння були також залучені палінологічні характеристики поверхневих проб ґрунтів, відібраних на Житомирському Поліссі[2], а також палінологічні характеристики верхніх горизонтів торфу боліт Словечанське та Горіле[9]. Як показано на графіку, вплив антропогенного фактора знаходить своє відображення на рівні формування кількісних співвідношень основних узагальнених компонентів СПС (пилок деревних порід і трав’янистих рослин). Таким чином, в отриманих нами палінологічних характеристиках є інформація як про антропогенний вплив на рослинний покрив, так і про склад природної рослинності, яка оточувала поселення Городець у другій половині XIII тана початку XIV ст. н. е. Поблизу поселення в тойчас були поширені широколистяні ліси (дубові та дубово-грабові). Основними лісоутворюючими породами були дуб звичайний, дуб скельний,граб звичайний. Траплялись також ділянки хвойних,хвойно-широколистяних та широколистяно-хвойних лісів (соснових, дубово-соснових,сосново-дубових). У формуванні лісових ценозів брали участь береза, липа, в’яз, клен, ясен та ін. До складу чагарникового ярусу входили ліщина звичайна, бруслина, жостір, рододендрон жовтий та ін. Важливо зауважити, що район наших досліджень знаходиться в межах центру формування поліського ареалу рододендрона жовтого [3,8]. Палінологічні матеріали вказують на можливість поширення поблизу поселення ділянок дубово-соснових лісів рододендрових(урочище Городки II). На зволожених місцях, по берегах річок, боліт росли верба та вільха. Можна зробити висновок, що палінологічні характеристики відображають поширення досить багатої та цінної в господарському відношенніприродної флори Овруцького кряжа. За данимиГ. К. Смика [16] вже давно введено в культурурододендрон жовтий, півники сибірські, первоцвіт весняний, наперстянку великоцвіту, рутвицюорликолисту. Цікавою є його думка про перспективність введення в культуру таких декоративних представників дикорослої флори Овруцького кряжа, як тирлич голубий, гвоздики пишні, верніка колосиста, жовтозілля Якова, кадило сарматське та ін. [16]. Аналіз трав’янистої складової палінологічних характеристик, проведенийна видовому та родовому рівнях, свідчить,що вплив антропогенного фактора відображає пилок культурних та бур’янових рослин. Можна висновувати, що серед цінних деревних порід,які культивували мешканці поселення Городець в кінці XIII та та на початку XIV століття був горіх грецький. За палінологічними даними,серед рослин, які вони збирали в довколишніхпоселеннях, можна назвати ліщину звичайну,бузину чорну, яблуню лісову, грушу звичайну.Цілком імовірно, що вони використовували ітакі цінні лікарські рослини, як м’ята, валеріана,материнка, кропива, чистотіл, подорожник,мати-й-мачуха, пилок яких ідентифіковано ускладі СПС з культурного шару в урочищі ГородкиII. На наявність поблизу поселення посівівзернових культур вказують знахідки пилковихзерен групи хлібних злаків (Cerealia) та сегетальнихбур’янів (Agrostemma gittago, Convolvulusarvensis, Polygonum convolvulus та ін.). Рудеральніугруповання формували Chenopodiumalbum, Chenopodium botrys, Urtica sp., Chelidoniummajus, Polygonum aviculare та ін.).

Спорово-пилкові характеристики дають також цінну інформацію про склад вищих спорових рослин (15 таксонів різного рангу). Встановлено,що з видів, занесених до Червоної книгиУкраїни [21], у складі СПС з відкладів культурного шару урочища Городки II ідентифіковано спори плавуна колючого, лікоподієли заплавної,баранця звичайного, гронянки півмісяцевої. Таким чином, можна впевнено стверджувати, щоці, нині зникаючі під антропогенним пресом види, в XIII та на початку XIV століття були поширеними на території Овруцького кряжа.

1. Андриенко Т. JI., Попович С. Ю., Прядко Е. И. Находки на Словечанско-Овручской возвышенности (Украин-скоеПолесье).—Ботан.журн., 1984,т.69,№7.—C 958—962.
2. Арап Р. Я. Спорово-пыльцевые исследования поверхностных проб почвы растительных зон равнинной
части Украины.— Диссерт. на соиск. ученой степени канд. биол. наук.— К., 1975.— 226 с.
3. Барбарич А. І. Поширення рододендрона жовтого на Українському Поліссі та можливості господарськогойого використання.— Укр. ботан. журн., 1953, т. 10, № 2 . —C 55—60.
4. Барбарич А. І. Рододендрон жовтий — релікт третинної флори на Українському Поліссі.— Укр. ботан. журн., 1962, т. 19, № 2 . — C 30—39.
5. Безусько Л. Г., Томашевський А. П., Пашкевич Г. О., Тимченко Т. В. Палеоботанічні дослідження ранньослов’ян-
ського поселення Тетерівка-ІІІ (Житомирська область, Україна).— Укр. ботан. журн., 1994, т. 51, № 2, З ,— C 157—164.
6. Кондратюк Е. Н. Дикорастущая флора Житомирского Полесья и возможности ее использования в народном хозяйстве.—Автореф. дис… канд. биол. наук.— К., 1950.— 11 с.
7. Кремененкий К. В. Палеоэкология древнейших земледельцев и скотоводов Русской равнины .— M.: Наука, 1991.— 193 с.
8. Мякушко В. К., Козяков А. С. Rhododendron luteum(Ericaceae) в Полесье.— Ботан. журн., 1980, т. 65, № 7 . — С. 989—994.
9. Пашкевич Г. О. Історія рослинності Житомирського Полісся в голоцені за даними спорово-пилкових досліджень.— Укр. ботан. журн., 1963, т. 20, № 6 .— С. 52—62.
10. Пащенко В. Зонально-регіональний огляд природних ландшафтів рівнинної території України.— В зб.: Розбудова екомережі України.— K., 1999.— С. 26—36.
11. Попович С, Стеценко М. Перспективи оптимізації природно-заповідного фонду України.— В зб.: Розбудова екомережі України.— K., 1999.— C 53—55.
12. Пыльцевой а н а л и з .— M.: Госиздат, геол. л-ры, 1950,— 571 с.
13. Смик Г. К. Цікаві флористичні знахідки на Словечансько-Овруцькому кряж  .— Укр. ботан. журн., 1964, т. 21, № 4 . — С. 101—102.
14. Смык Г. К. Дуб скальный (Quercus petraea Liebl.) на Житомирськом Полесье.— Ботан. журн., 1965, т. 50,
№ 8 , — С . 1130—1131.
15. Смик Г. К. Плющ звичайний (Hedera helix L.) на Овруцько-Словечанському кряжі .— Укр. ботан. журн., 1965, т. 22, № 2 . — C 102—104.
16. Смик Г. К. Нарис флори Овруцько-Словечанського кряжа.— Укр. ботан. журн., 1965, т. 22, № 4 .— С. 63—67.
17. Смык Г. K., Бортняк Н. Н. Флористические находки на Словечанско-Овручском кряже (Цетральное Полесье УССР).— Ботан. журн., 1984, т. 69, № 8 .— C 1096—1099.
18. Спиридонова Е. А. Эволюция растительного покрова бассейна Дона в верхнем плейстоцене — голоцене.— M.: Наука, 1991,— 221 с.
19. Томашевський А. П. Попередні підсумки археологічних досліджень Овруцької археологічної експедиції у 1996 — 1997 роках на території Овруцького району Житомирської області.—В зб.: Археологічні відкриття в Україні 1997—1998 p p .— K.: Інститут археології HAH України, 1998.—C 45—48.
20. Удра И. Ф. Интерпретация палеогеографической обстановки Полесья и окружающих его районов на основе ботанических данных.— Ботан. журн., 1982, т. 67, № 1.— С. 94—100.
21. Червона книга України. Рослинний с в і т .— К.: “Українська енциклопедія” імені М. П. Бажана, 1996.—604 с.
Безусько Т. В.
Наукові записки. Том 18. Спеціальний випуск