“Люстрація Овручскаго Замка въ 1552 году, Матеріалы для Исторіи Boлыни” було надруковано неофіційній частині “Волыскихъ Губернскихъ Ведомостей” у 1856 році. Серія статей вийшла як доповнення до “Описание Овручскаго уѣзда и его достопримѣчательностей” надрукованного в 1854 році.

Дослідження історичних, культурних та природних пам’яток овруцького повіту, надруковане у “Волынские губернские вѣдомости” в декількох номерах за 1854 рік.

Стаття з журналу «Вестник Юго-Западной и Западной России» надрукована в номері за квітень 1864 року. Описано стан історичних памяток Овруча та овруцького повіту, проблеми з їх збереженням. Зважаючи на те, що видання проповідувало ідеологію «самодержавства, православ’я і народності» та «єдиної та неподільної Росії», всіляко підтримувало русифікаторську і колонізаторську політику царського уряду, стаття несе в собі відголосок позиції видавця. Але всеж таки дає багато матеріалу для аналізу історикам та краєзнавцям.

Стаття надрукована в історичному журналі “Київська старина” №12 за 1891 рік. Детально розглядается ситуація що виникла в м. Славечня (нині село Словечно, Овруцького району) навколо православного храму в кінці XVIII початку XIX ст. Описано все від причин побудови нової церкви, фінансування та виконавців робіт, до настроїв місцевих жителів та судових рішень.

Стаття була надрукована у збірнику статей “Археологія” за 1970, том XXIII.

Вперше Коростень згадується в давньоруському літопису під 945 роком, коли він уже існував як «град» і був головним укріпленим містом східнослов’янського племені древлян з резиденцією їх племінного князя Мала [1].

Стаття присвячена результатам дослідження давньоруських пам’яток Коростенського регіону на р. Уж як складової Овруцької волості. Розглядаються питання історії дослідження, досягнутого ступеню археологічної вивченості, хронологічного і просторового розвитку системи заселення Коростенщини, історико-географічні особливості регіону.

В X – XIII вв. на территории Словечанско-Овручского кряжа, в рамках специально образованной киевской великокняжеской властью волости, формируется и развивается специализированная система добычи и обработки пирофиллитового сланца, по сложившейся (не очень корректной) традиции называемого многими исследователями овручским шифером. Широко известно о функционировании на кряже отраслей индустрии пирофиллитового сланца, ориентированных на добычу, обработку сырья и производство различных стройматериалов и декоративных деталей для дворцово-храмового строительства, а также массового производства пирофиллитовых пряслиц.

Стаття Р. І. ВИЄЗЖЕВА зі збірника Археологія, 1954, вип. IX.

В 1911 р. В. В. Хівойко розкопав 23 кургани в м. Коростень та 2 кургани за 7 км від м. Овруч. Дослідження цих маловивченйх могильників [1] двох відомих літописних деревлянських міст — Іскоростеня та Вручія — становить значний науковий інтерес, оскільки вони дали додаткові відомості про інвентар та похоронний ритуал деревлян.

Становлення систематичної і спеціальної освіти на Волині пов’язане з ім’ям овручанина Олександра Ігнація Єльця, який, прийнявши католицтво, вчився в єзуїтських колегіумах Люблина і Познані, відвідував теологічні студії в Кракові. У1632 р, О.І.Єлець заклав у своєму маєтку Ксаверів (нині Малинський район), що знаходився в п’яти старих верстах (більше 40 км) від Овруча, дерев’яний костьол. Два роки по тому генерал ордену Вітеллески затвердив Ксаверівку як єзуїтську фундацію на Волині, при якій повинен був діяти колегіум – клерикальний середній учбовий заклад. За духовним заповітом після смерті О.І.Єльця Ксаверів повністю перейшов у володіння ієзуїтів (С.Заленський).

Автором цієї статті в 1975—1976 рр. на території Житомирської області було обстежено із городищ і одне селище із знахідками давньоруського часу (рис. І)[1]. До найраніших пам’яток, які слід пов’язувати з літописними племенами древлян IX—X ст., належать також городища в райцентрі Олевську, селах Городець Овруцького р-ну, Городище на р. Дерем, Пилиповичі, Дружба (колишня Жадківка, зараз передмістя Новоград-Волинського), Гульськ та Несолонь Новоград-Волинського р-ну. Одне городище (в с. Бежів Черняхівського р-ну) не збереглося [2]. На інших п’яти укріпленнях (в селах Норинськ Овруцького р-ну, Сущани Олевського р-ну, Рудня-Городище Житомирського р-ну, Городище на р. Свинолужі і Корчівка Черняхівського р-ну) виявлено матеріали XII—ХШ ст. Цим часом датується і селище поблизу с. Студениця Коростишівського р-ну.

Стаття з журналу Археологія, 2017, No 1, присвячена нещодавно окресленій групі своєрідних верхньопалеолітичних пам’яток Овруцького кряжа, що на півночі Житомирщини. Підсумовуються результати дослідження палеоліту Овруччини протягом ХХ та початку ХХІ ст.

Найяскравішим проявом розвитку кам’янообробного виробництва в давньоруський час є розробка покладів пірофілітового сланцю (червоного овруцького шиферу) на теренах Овруцького кряжу.