Передісторія заснування колегіуму в Овручі пов’язана з ініціативою покатоличеного українського шляхтича Гната-Олександра Єльця. Вступивши до ордену єзуїтів, він зобов’язався обернути на користь поширення на Поліссі «справжнього» християнства – католицизму, зокрема на створення колегіуму зі школами в приналежному йому містечку Ксаверові, всю свою спадщину. Ксаверівська оселя зі статусом резиденії була таким чином відкрита 1635 року. Перші помешкання та костел були дерев’яними, В 1648 році ксаверівська резиденція зачиняється. Як виявилося згодом, – назавжди.
Категорія: Статті
Стаття присвячена одному з актуальних завдань слов’янської археології — визначенню кордонів Древлянського племінного союзу.
До останнього часу дані про ранні укріплення на території одного із літописних східнослов’ янських об’єднань — древлян були практично відсутні. Фахівці, коментуючи рядки “Повісті временних літ” у яких яскраво описана боротьба древлян із Києвом у середині X ст., задовольнялись лише констатацією самого факту про наявність “градів” у повсталих древлян.
В історії слов’ян важливе місце належить періоду, що отримав у науковій літературі назву “літописні племена”, розселення яких на теренах східнослов’янської держави вінчає майже тисячолітній період слов’янського етногенезу.
Участниками экскурсіи Городецкаго музея, устроенной барономъ Ѳ. Р. Штейнгель въ 1900 г., осмотрѣны были, между прочимъ, памятники старины въ г. Овручѣ и записаны сообщенія мѣстныхъ жителей относительно различныхъ обстоятельствъ и преданій, стоящихъ въ томъ или иномъ отношеніи къ древностямъ этого города.
Роботами Овруцької археологічної експедиції 1996-2002 pp. серед пам’яток давньоруського часу Словечансько-Овруцького кряжу досліджено кілька окремих давніх населених пунктів, основою яких є укріплені городища.
Матеріал із збірки “Стародавній Іскоростень і слов’янські гради VIII—X ст.” (м. Коростень, 6—8 вересня 2004 p.), присвяченої актуальним проблемам слов’янської і давньоруської археології. Для археологів, істориків, усіх, хто цікавиться дослідженням середньовічних старожитностей.
У статті розглядається символіка рушника Полісся та місце її в полікультурному просторі України . Стаття доповнена фотографіями вишивки із колекції Овруцької районної бібліотеки ім. С. Малишка
Полісся як етнокультурне явище віддавна привертало до себе увагу вчених різного наукового профілю. Безмежна закоханість поліщуків у рідну землю витворила неповторну поліську культуру. Вона переплелась своєю символікою із культурними здобутками інших регіонів України, стала надбанням всього українського народу, зберігаючи при цьому свою самобутність .
Край цей ой який величавий. Він зветься Словечансько-Овруцьким кряжем. Назву таку йому дав український вчений академік Павло Аполлонович Тутковський. Його назавжди полонили краєвиди цього краю: «Словечансько-Овруцький кряж з його оточенням був тривалий час…якоюсь легендарною, таємничою країною, про яку існували лише чутки та уривкові перекази. Здавна ці чутки й перекази цікавили вчених, але добратися до цієї важкодоступної Легендарної країни було надто важко. Ця країна містить в собі ціле скупчення чудес природи, що нагадує в мініатюрі знаменитий Єллоустонський парк в штаті Каліфорнія, США….» [1]. Цей кряж майже до кінця XIX століття залишався білою плямою на карті України.
Статья из книги Полесье (Лингвистика, археология, топонимика). — М.. 1968. — С. 18—46. Обработка сканированного текста и раскраска изображений: Деревицкий Дмитрий.
Почти все исследователи, занимающиеся вопросами этногенеза славян, в своих теоретических построениях и предположениях придают большое значение Полесью — этой обширной и весьма своеобразной области, находящейся в центре славянского мира.
Фото могили Великого князя Ігора під Кростенем та скель на річці Уж, де за легендою Велика Княгиня Ольга хрестила народ. Кам’яні валуни нині відомі як Ольжина купальня. Фото цих місць, зроблені в XIX ст., із приватного зібрання Павла Хорошилова.
Ці фото надіслали не байдужі люди Сергій Пасюк та Павло Хорошилов, за що їм щира дяка.