(Письмо і. Э. Руликовскаго къ М. Александровичу(1)).
Происхожденіе и родословная Павла Тетеры весьма не ясны, и намъ случилось встрѣтить лишь нѣсколько неопредѣленныхъ намековъ, относящихся къ этому предмету. Это общая судьба многихъ историческихъ дѣятелей, достигшихъ въ теченіи своей жизни значительнаго положенія, но вышедшихъ изъ низшихъ слоевъ общества.

В конце прошлого столетія. около ста лет назад польскій натуралист Кароль Кортум составил исследованіе об аэролптах, напечатанное в періодическом изданіи того времени: «Nowy Ppamietnik Warszawski, dziennik historyczny, polityczny, tudziez nauk i umieietnosci, t. XVIII, rok 1805». Описав все известные ему аэролиты, хранившіеся в западно-европейских музеях, Кортум хотел собрать какія-нибудь сведенія об аэролитах, падавших в Польше.

В районе Овручского лессового массива известно несколько палеолитических местонахождений — Швабы, Довгиничи [1], Збраньки, Клинец [2]. Кремневый материал раскопанных стоянок, однако, весьма немногочислен. То же можно сказать и о других местонахождениях палеолитического времени этого района — Швабы и Збраньки, где был собран только немногочисленный подъемный материал.

«Настоящая заметка представляет собой переработку статьи нашей, погребенной на страницах «Памятной Книги Волынской губернии на 1899 год».

Час дії ґавенди „Овручани. 1794” відбувається в дуже стислий період: між другим у 1793-му і третім у 1795-му розділами Речі Посполитої, тобто в 1794 році, що й включено до назви. Дія частково відбувається в повітовому місті Овручі, де рушійною силою сюжету виступає добре відома в історії Волині особистість – настоятель василіанського монастиря ксьондз Юзафат Охоцький.

На основі літописів і досягнень сучасної історичної науки відтворена історія житомирської землі та людей, які жили на ній в XIII – першій половині XVI ст.

Поліський регіон України здавна манить до себе дослідників духовної культури східних слов’ян, духовної культури українського етносу. Тут до останнього часу побутують, та навіть і активно функціюють, архаїчні форми землеробського та тваринницького виробництва, обрядовості, світогляду, звичаїв та традицій.

Питання розвитку племінних союзів східних слов’ян є важливим насамперед тому, що поєднання господарських, культурних, філософських (культових) традицій склали основу ментальності руської (а відповідно і української) народності. Саме вивчення проблем динаміки життя східнослов’янських етнічних об’єднань в різних аспектах дає можливість визначити їх самобутнє місце та оригінальну роль в історії Київської Русі як державного формування.

Усе підказує, що у трипільських зображеннях Небесних Світил, води, дерев, тварин потрібно бачити тільки тотеми трипільців, які, за уявленнями людей ще мезолітичної доби, були прародичами, друзями, опікунами людини. Прадавні уявлення, що все у Світі є одного походження знаходимо у Ведах. Там є міф, що дочки Дакші-Сонця народили від внука Бога-творця корів і коней, яструбів, ворон, пугачів, сов, зміїв та ін.