Літографії та пояснення до них із “Древняя русская исторія, до монгольскаго ига. Атласъ историческій, географическій, археологической, съ объяененіемъ” виданого у 1871 році

У 1868 році, в Житомирі вийшов перший випуск «Збірник пам’ятників руської народності і православ’я на Волині» (в оригиналі «Сборникъ памятниковъ русской народности и православія на Волыни»)

Замітка вийшла в історичному ілюстрованному щомісячному журналі «Давня і Нова Росія» (Древняя и Новая Россія)  в № 12 за 1876 рік. Матеріал цікавий не так описом стану руїн Василівської церкви, як віруваннями та традиціями овручан стосовно ціеї пам’ятки.

Замітка невідомого овруцького городянина, яка була надрукована в газеті “Кіевлянинъ” N°128, та передрукована у N°22 “ВОЛЫНСКІЯ ЕПАРХІАЛЬНЫЯ ВЪДОМОСТИ” за 1877 рік.

В статті священника В. Пояркова описано важливі моменти православ’я на Овруччині, в період Литовсько-Польского царства, та історію руйнації, занепаду та відновлення Василівського храму.

В статті розглянуті основні етапи архітектурно-планувального розвитку міста Овруча на Волині та його найдавнішої архітектурної памятки – церкви Св.Василія. На основі публікованих джерел та архівних матеріалів здійснена спроба прослідувати архітектурну історію храму, показане значення його відновлення для формування основ наукової реставрації.

Подорожній нарис про поїздку із Коростеня в Овруч у 1902 році. Подано цікаві спостереження під час подорожі, опис міста, історичних памяток та економічний стан.

Стаття із книги “PAWEŁ GIŻYCKI SJ ARCHITEKT POLSKI XVIII WIEKU” | “Павел Ґіжицький – польський архітектор 18 століття”. Дослідники на основі стилістичного та порівняльного аналізу архітектурних форм, вважають Ґіжицького автором проекту Овруцького костьолу та колегії єзуїтів.

У статті розглянуто спробу заснування на початку 1920-х рр. у м. Овруч повітового музею, висвітлюється діяльність овруцької науково-археологічної комісії, вперше вводяться до наукового обігу наявні архівні джерела та аналізуються причини припинення існування цих установ, прослідковується доля їх співробітників, відображено розвиток колекціонування археологічних старожитностей на рубежі ХІХ – ХХ ст. на Словечансько-Овруцькому кряжі.