Палій Семен Пилипович (справжне призвіще Гурко) /40-і роки 17 ст. – 1710/. Керівник визвольної боротьби на Правобережній Україні проти польсько-шляхетських загарбників. 1702-1704 р.р. – овруцькі селяни і міщани билися проти польської шляхти в загонах Палія С.П.
Його справжнє прізвище Гурко. Палієм названо тому, що на козацькій раді його було скривджено і виряджено з куреня. Ображений і розгніваний, він підпалив курінь. Коли ж знову з’явився на раді, кошовий отаман Іван Сірко сказав: «Ага, прийшов паліюка». Відтоді прізвисько Палій стало його прізвищем.
Семен Пилипович Палій народився на Чернігівщині, в містечку Борзні, в козацькій сім’ї. Він здобув гарну освіту в Київській колегії, був музично обдарований, гарно співав, грав на бандурі. Маючи виняткові військові здібності, він сформував Фастівський полк, очолив селянсько-козацьку боротьбу проти польської шляхти і татаро-турецьких загарбників. Доречно зауважити, що його сестру татари в час нападу захопили, і вона стала дружиною турецького мурзи.
Незважаючи на невелику кількість війська, Палій завжди здобував перемогу. І турецький султан, і кримський хан, надсилаючи йому подарунки, пропонували дружбу. Проте Палій відхиляв дружні взаємини з одвічними ворогами українського народу. Ім’я козацького полковника Палія, захисника народу від завойовників і гнобителів, набуло надзвичайної популярності. І Мазепа, заздрячи йому, надіслав московському цареві наклепницького листа. І Петро І заслав Палія в Сибір, в Тобольськ. На засланні він перебував впродовж п’яти років. Повернувся на Україну тоді, коли Мазепа в час Полтавської битви перейшов на сторону шведів. Повернення козацького пол-ковника вирішило перемогу Петра Великого.
Коли відгриміли бої, Палій повернувся до Фастова і продовжував боротьбу проти польської шляхти. Він мріяв об’єднати Правобережну і Лівобережну Україну. Одначе мрія не здійснилася. У січні 1710 року його не стало. З великими почестями Семена Пилиповича Палія було поховано під Києвом на цвинтарі Межигірського монастиря.